Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/15482/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/15482/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі

представника позивача Родіної О.А.,

представника відповідача Копань А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ДОМ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ДОМ» (далі - ТОВ «АЛЬТА-ДОМ», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі № 0003401500 від 04.09.2014 р. на загальну суму 16006, 50 грн., в тому числі, 10671, 00 грн. - за основним платежем, 5335, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЬТА-ДОМ», за результатами якої складено акт від 15.08.2014 р. № 2358/04-66-15-00/33422091, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З висновками акту перевірки позивач також не погоджується, оскільки вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів та з порушенням вимог діючого законодавства, а також, на підставі акта перевірки контрагента позивача ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з його контрагентом. Поряд з цим, позивач вважає, що зробивши висновки в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій, відповідач не міг керуватися лише припущеннями, позиція відповідача не підкріплена належними доказами, а саме, судовими рішеннями про визнання договорів недійсними тощо. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надала суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами складено акт перевірки від 15.08.2014 р. та встановлено порушення положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Представник відповідача зазначала, що документи, якими позивач обґрунтовує своє право виникнення податкового кредиту та валових витрат, є формальними і не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Представник відповідача наголошувала, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято правомірно, висновки, викладені в акті перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, а податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0003401500 від 04.09.2014 р. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволені позову.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» (код ЄДРПОУ 33422091) зареєстроване Дніпропетровським міським управлінням юстиції 16.03.2005 р., перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Красногвардійському районі.

ДПІ у Красногвардійському районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «НОРДЕН ГРУП» за січень 2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 15.08.2014 р. № 2358/04-66-15-00/33422091, в якому зафіксовано про встановлення порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за січень 2014 р. на суму 10671, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.08.2014 р. № 2358/04-66-15-00/33422091, ДПІ у Красногвардійському районі прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.09.2014 р. № 0003401500, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» з податку на додану вартість на загальну суму 1600, 50 грн., в тому числі, за основним платежем - 10671, 00 грн. та штрафних санкцій 5335, 50 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 р. № 0003401500 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

20.01.2013 р. між ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» (далі - покупець) та ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2001, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю товар відповідно до умов цього договору, а покупець - забезпечити приймання та оплату продукції. Кількість, сортамент, якість і ціна наведені в рахунках, які виставляються постачальником, згідно умов цього договору і є його невід'ємною частиною. Пунктом 2 договору визначено, що відвантаження продукції проводиться покупцем; продукцію належить перевозити транспортом за рахунок покупця; обов'язки щодо забезпечення транспортом покладаються на покупця. За умовами п. 3.1. договору якість продукції повинна відповідати вимогам стандартів указаних у накладній та підтверджується встановленим супроводжувальним документом відповідно до Закону. Відповідно до ч. 4 договору платником за цим договором є покупець; загальна вартість продукції, що підлягає поставці за договором становить: 64023, 44 грн. з урахуванням ПДВ - 10670, 57 грн. Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється за попереднім платежем в розмірі 100 % передоплати продукції на підставі належним чином оформлених накладних продавця на відвантажену продукцію протягом 5 банківських днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження господарської операції документи, судом встановлено, що оплата за договором купівлі-продажу № 2001 від 20.01.2013 р. не відбулася, що було підтверджено представником позивача в судових засіданнях. В матеріалах справи також міститься копія листа ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» від 23.06.2014 р. № 23/06-1 про необхідність ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» погасити заборгованість за договором № 2001 від 20.01.2013 р. в сумі 64023, 44 грн. Позивач листом від 14.11.2014 р. звернувся ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» з клопотання відстрочити сплату заборгованості за договором № 2001 в сумі 64023, 44 грн. у зв'язку з тим, що замовник ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» не сплатив заборгованість за виконані роботи, та повідомив про гарантію оплати за поставлений товар.

Судом встановлено та неодноразово підтверджено представником позивача в судових засіданнях, що додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 2001 від 20.01.2013 р. (в тому числі щодо внесення змін до порядку здійснення розрахунків) між сторонами укладено не було.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано позивачем, що умова договору щодо розрахунків за продукцію (п. 4.3 - здійснюється за попереднім платежем в розмірі 100 % передоплати продукції на підставі належним чином оформлених накладних продавця на відвантажену продукцію протягом 5 банківських днів) сторонами виконана не була.

Товарно-транспортні накладні позивачем також не було надано ані до перевірки, ані до суду, в той час як обов'язки щодо забезпечення транспортом та складання транспортної документації покладаються на покупця - ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» (відповідно до п. 2 договору).

Доказів оприбуткування отриманих від ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» товарів (прибуткові ордери, картки складського обліку товару тощо) позивачем надано не було, а отже факт оприбуткування товару на склад позивача не підтверджено належними документами. Також представником позивача в судових засіданнях було зазначено про те, що складська документація товариством не ведеться.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Суд критично оціню твердження представника позивача щодо не обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товару за укладеним договором, а також щодо можливості переміщення товару і в легковому автомобілі, оскільки для транспортування та перенесення придбаного товару не потрібна будь-яка спеціальна техніка чи транспорт на підтвердження факту його поставки.

Відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п.п.11.1, п.11.3). Згідно п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Судом враховано, що сама по собі відсутність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару або неналежне оформлення вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, проте є істотною обставиною, оскільки позивачем не підтверджено фактичне транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу № 2001.

Суд також зазначає, що оприбуткування придбаного товару на склад покупця - позивача є додатковим доказом валових витрат підприємства, суд критично ставиться до відсутності у позивача вказаних документів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України, які були наведені вище.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тотожна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Встановивши обставини у справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у ТОВ «АЛЬТА-ДОМ» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» у зв'язку з тим, що в супереч умов договору від 20.01.2014 р. № 2001 розрахунки між постачальником та покупцем не здійснювались, відповідачем не надано суду докази транспортування товару із складу продавця до власних складських приміщень, докази оприбуткування товару на склад.

Позивачем не доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 10671, 00 грн. по операціям з ТОВ «ТД НОРДЕН ГРУП» та відображення вказаної суми у податковій звітності з ПДВ за січень 2014 р.

Положеннями п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003401500 від 04.09.2014 р.

Суд, у відповідності до положень ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено суму судового збору 237, 97 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору - 2379, 70 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, решта судового збору в сумі 1589, 03 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ДОМ» на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1589, 03 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського

апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 15.12.2014 р.

Суддя О.М. Неклеса