Рішення

від 17.12.2014 по справі 902/1685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2014 р. Справа № 902/1685/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відритому судовому засіданні справу

за позовом : Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, с.Якушинці, Вінницький район, Вінницька область

до : Петрашівської сільської ради, с.Петрашівка, Теплицький район, Вінницька область,

про стягнення заборгованості 7 347,26 грн. за надані платні послуги за договором № 71 від 30.09.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників

позивача : Цимбалістий Юрій Васильович, юрисконсульт, довіреність № 380 від 04.08.2014 р., паспорт серії АВ № 602858, виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 17.06.2004 р.;

Мільшена Галина Олегівна, головний бухгалтер, довіреність № 641 від 20.11.2014 р., паспорт серії АВ № 983189, виданий Ленінським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області 19.06.2012 р.

відповідача: Яремушко Ігор Іванович, сільський голова, посвідчення № 315.

ВСТАНОВИВ :

Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області подано позов до Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області про стягнення 7 347 грн 72 коп. заборгованості за договором № 71 від 30.09.2013 р.

Ухвалою суду від 01.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1685/14 та призначено до розгляду на 17.12.2014 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В засіданні суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 7 347 грн 26 коп. заборгованості за послуги надані на умовах договору № 71 від 30.09.2013 р., оскільки при написанні позовної заяви було допущено описку і дійсна вартість наданих послуг складає 7 347 грн 26 коп., що підтверджується актом виконаних робіт про надані послуги від 30.09.2014 р.

Представник відповідача в засіданні суду та у відзиві на позовну заяву вимоги позивача визнав повністю та пояснив, що дійсно позивачем на умовах договору № 71 від 30.09.2013 р. було надано відповідачу послуги на загальну суму 7 347 грн 26 коп. Розрахунки не були проведені через брак коштів у відповідача в зв'язку з відсутністю коштів на вказані видатки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.09.2013 р. між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення УДСНС України у Вінницькій області (Виконавець), правонаступником якого є Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та Петрашівською сільською радою (Замовник) укладено договір про надання послуг № 71 (а.с.9, т.1).

За умовами договору Виконавець на підставі запиту Замовника бере на себе зобов'язання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 26.10.2011 р. "Деякі питання надання платних послуг підрозділами Міністерства надзвичайних ситуацій", спеціального наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України № 1/2/1 від 03.01.2012 р. "Про затвердження Методики надзвичайних ситуацій України", провести збирання, затарювання шкідливих речовин в кількості 1769 кг (п.1.1 Договору).

Сторони домовились, що Замовник зобов'язується здійснити оплату наданих послуг на протязі трьох банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Калькуляція на кожен вид послуг є невід'ємною частиною договору (п.2.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2013 р. позивач на умовах договору про надання платних послуг № 71 від 30.09.2013 надав відповідачу послуги по збиранню та затарюванню шкідливих речовин в кількості 1769 кг (заборонених та непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин) на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області на загальну суму 7 347 грн 26 коп., що стверджується актом виконаних робіт на надання послуг від 30.09.2013 р. (а.с. 10, т.1).

Доказом того, що даний акт підписано на виконання договору № 71 від 30.09.2014 р. є посилання на даний договорі в акті наданих послуг від 30.09.2013 р.

Відповідно до умов Договору № 71 від 30.09.2013 р. відповідач повинен був провести з позивачем за отримані послуги протягом 3-х банківських днів, що ним виконано не було.

Так як відповідач не здійснив розрахунків за отримані послуги, позивач 20.08.2014 р. звернувся до першого з претензію за № 426 від 19.08.2014 р. про сплату боргу за отримані на умовах договору № 71 від 30.09.2014 р. послуги в сумі 7 347 грн 26 коп., яка ним, згідно поштового повідомлення 2389100018502 отримана 27.08.2014 р., залишена без відповіді і оплати (а.с.11-12, т.1).

Непроведення розрахунку відповідачем за отримані послуги в добровільному порядку спонукала позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено в засіданні суду, відповідач розрахунків за отримані послуги не провів, доказів виникнення якихось форс-мажорних обставин, які стали б причиною невиконання ним взятого на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг суду не надав та не надіслав.

Натомість відповідачем подано заяву про визнання позовних вимог в повній сумі 7 347 грн 26 коп., а тому виходячи з встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 7 347 грн 26 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду (як вже зазначалось вище) відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Дійшовши висновку про повне задоволення позову, суд врахував процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про повне визнання ним позовних вимог .

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

17.12.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, вул.Жовтнева, 46, с.Петрашівка, Теплицький район, Вінницька область, 23830 (ідентифікаційний код - 04330740) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, с. Якушенці "Комплекс будівель і споруд № 7", Вінницький район, Вінницька область, 23222 (ідентифікаційний код - 35346311) - 7 347 грн. 26 коп. - боргу, 1 827 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 грудня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.