Рішення

від 27.03.2014 по справі 910/2276/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2276/14 27.03.14

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2276/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СУБОС»;

до фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича;

про стягнення 20 382,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кураєва К.А., довіреність б/н від 05.02.2014р.;

від відповідача: Ільїна В.Ю., довіреність № 1103 від 20.09.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СУБОС» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (надалі - відповідач) про стягнення 23 709,70 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 757 від 02.11.2012р. у визначений строк не оплатив поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 20 382,70 грн., а також позивач просить суд стягнути 1827,00 грн. витрат по оплаті судового збору та відшкодувати вартість юридичних послуг у сумі 1500,00 грн.

Як вбачається із вказаної позивачем ціни позову, останнім безпідставно включено до ціни позову 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 1500,00 грн. компенсації юридичних послуг, що не відповідає приписам ст. 55 ГПК України, оскільки ціна позову складається зі стягуваної суми та суми неустойки (штрафу, пені).

Отже, виходячи з приписів ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, ціна позову становить 20 382,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/2276/14 та призначено її розгляд на 06.03.2014р.

Ухвалою суду від 06.03.2014р. розгляд справи було відкладено, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Присутнім у судовому засіданні 27.03.2014р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, при цьому заперечив проти вимоги про стягнення 1500,00грн. компенсації юридичних послуг з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2012р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір № 757 поставки товару, у відповідності з п.1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а відповідач зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3 договору).

Умовами п.4.1 договору установлено, що вартість партії товару визначається в накладних, виписаних на підставі замовлення згідно з цінами, затвердженими сторонами в специфікації.

Також, 02.11.2012р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони змінили умови п.4.2 договору, та доповнено п. 4 договору підпунктом 4.9.

Так, умовами п.4.2 договору сторони погодили, що відповідач перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 30 календарних днів з моменту продажу відповідачем товару кінцевим споживачам. Відповідно до пп. 4.9 договору, відповідач надає позивачу інформацію про залишки товару кожні 30 календарних днів.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з 28.12.2012р. по 31.10.2013р. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, неодноразово здійснювалось постачання відповідачу товару.

Відповідач здійснив повернення позивачу товар на суму 135,00 грн., проте в порушення умов договору не здійснив оплату отриманого товару в сумі 20 382,70 грн.

Станом на 31.10.2013р. актом звірки взаєморозрахунків сторонами визначено остаточну заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари у сумі 20 382,70 грн.

Отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 382,70 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 20 382,70 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 382,70 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні в усних поясненнях позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 20 382,70 грн. визнав у повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання відповідачем позову, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 20 382,70 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг у сумі 1500,00 грн.

Проте, вимога позивача про відшкодування витрат на оплату юридичних послуг суперечить вимогам закону, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться в необхідному зв'язку із заборгованістю, яка заявлена позивачем до стягнення.

Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України, підлягають відшкодуванню лише витрати, понесені на оплату послуг адвоката.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1500,00грн. витрат на юридичні послуги є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича (03186, м. Київ, Чоколівський бул., 19, кв. 36, ідентифікаційний номер 2625110834) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СУБОС» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-б; поштова адреса: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 78, код ЄДРПОУ 34482654) 20 382 грн. 70 коп. - боргу та 1827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.04.2014р.

Суддя А.І. Привалов