Рішення

від 15.12.2014 по справі 914/3742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/3742/14

За позовом: прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добуток», м.Львів

про стягнення 1 713 грн. 44 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

прокурор: Леонтьєва Н.Т., прокурор прокуратури (посвідчення №005508 від 24.09.2012 р.);

від позивача: Жаба О.І., представник (довіреність №2410-10-2743 від 23.05.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добуток», м.Львів про стягнення 4 713 грн. 44 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.10.2014р. призначив розгляд справи на 17.11.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій. Відповідно до умов цього договору, відповідач за користування місцями для розміщення конструкцій зобов'язувався вносити плату у відповідних розмірах. За час дії цього договору, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 4 515 грн. 50 коп. У зв'язку із порушення строків оплати відповідачу нараховано пеню в розмірі 197 грн. 44коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 4515грн. 50 коп. боргу та 197 грн. 44 коп. пені.

25.11.2014 р. через канцелярію суду від прокурора надійшла заява про збільшення позовних вимог від 25.11.2014 р., у якій прокурор просив стягнути з відповідача 6 321 грн. 70 коп. основного боргу, 298 грн. 15 коп. пені.

01.12.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 3 379 грн. 84 коп. основного боргу, 240 грн. 01 коп. пені.

12.12.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 1 573 грн. 64 коп. основного боргу, 139 грн. 80 коп. пені.

Судом встановлено, що заява від 12.12.2014 р. відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог, зазначених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 10.10.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивачів, суд встановив наступне.

31.12.2007 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (надалі - робочий орган), Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» (надалі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добуток» (надалі - розповсюджувач) було укладено договір №44 на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Цей договір регулює правовідносини, що виникають між робочим органом, оператором та розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м. Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 3.2.1. договору робочий орган зобов'язується надавати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Згідно п. 4.1. договору, розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється на підставі рішення виконавчого комітету міської ради.

Відповідачу було видано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №4-07-08-025 терміном дії з 01.09.2014 р. по 21.05.2014 р. (адреса розміщення - м.Львів, пр. Чорновола, 95, площа 18 кв.м., розмір плати - 903 грн. 10 коп.)

Пунктом 4.5. договору встановлено, що розповсюджувач здійснює оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до цього договору.

В строки, передбачені договором, відповідач свій обов'язок щодо оплати виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість на суму 1 573 коп. 64 коп., і яка на дату розгляду справи не була погашена, що підтверджується довідкою позивача та поясненнями представника позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 5.3. договору, за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) розповсюджувач сплачує оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З врахуванням цих положень, прокурором правомірно нараховано пеню в розмірі 139 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1 573 коп. 64 коп. основного боргу, 139 грн. 80 коп. пені.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добуток», м.Львів, пр. Чорновола, 95 (ідентифікаційний код 13837107) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів, вул. Сахарова, 42 (ідентифікаційний код 13804591) 1 573 коп. 64 коп. основного боргу, 139 грн. 80 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добуток», м.Львів, пр. Чорновола, 95 (ідентифікаційний код 13837107) в користь державного бюджету 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.12.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.