Рішення

від 15.12.2014 по справі 922/4851/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/4851/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, м. Луганськ до ПП "ІРБІС", м. Первомайськ про стягнення коштів у розмірі 4 126 760,85 грн. за участю представників:

позивача - Скріпкіна О.І., за дов. № 2 від 13.01.2014 року.

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Ірбіс", про стягнення 4 126 760,85 грн. заборгованості з яких: 4 126 396,72 грн. за активну електроенергію; 6 364,13 грн. за реактивну електроенергію, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати в розмірі 73 080,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 158 від 14 липня 2008 року в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за спожиту електроенергію за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, що й стало причиною звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 922/4851/14 та призначено справу до слухання у судовому засіданні на 24 листопада 2014 року.

24 листопада 2014 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд даної справи відкладено до 15 грудня 2014 року.

12 грудня 2014 року від позивача через канцелярію суду надійшли (вх. № 44783 від 12 грудня 2014 року) письмові пояснення з додатками, а саме: копія довіреності № 2 від 13 січня 2014 року; копія листка непрацездатності серії АГМ № 190784 від 01 грудня 2014 року; Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та стосовно відповідача. Даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 15 грудня 2014 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи довідку про розрахункові рахунки позивача, дана довідка судом долучена до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 45209 від 15 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що ухвала суду від 03 листопада 2014 року про порушення провадження у справі № 922/4851/14 та призначення справи до розгляду на 24 листопада 2014 року, а також ухвала суду від 24 листопада 2014 року про відкладення розгляду справи до 15 грудня 2014 року, які були передані до канцелярії суду для направлення на адресу відповідача до м. Первомайськ, не були направлені за належністю, оскільки відповідно до листів УДППЗ "Укрпошта" від 23 липня 2014 року № 7-14 та від 26 вересня 2014 року № 7-14-608 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень, в тому числі і до м. Первомайськ.

При цьому 11 грудня 2014 року на офіційному веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Приватного підприємства "Ірбіс", м. Первомайськ, про розгляд даної справи 15 грудня 2014 року о 10:50 год. в приміщенні господарського суду Харківської області (арк. спр. 173).

Як визначено у п. п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 15 грудня 2014 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 липня 2008 року між ВАТ "Укренерговугілля" в особі Луганської філії (відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 557 від 13 листопада 2008 року із змінами, внесеними наказом Міністерства палива та енергетики України № 278 від 27 травня 2009 року та № 422 від 27 серпня 2009 року ВАТ "Укренерговугілля" перетворено в Державне підприємство "Регіональні електричні мережі") (постачальник) та ПП "Ірбіс" (споживач) було укладено договір № 158 про постачання електричної енергії.

Згідно умов договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1000 кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії: межа балансової належності електромереж, згідно додатку до Договору "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п. 1 договору).

Постачальник зобов'язується: постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням розділу 6 договору (додаток "Обсяг постачання електричної енергії"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 1000 кВт (п. п. 2.2.2 п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 2.3.3 та 2.3.4 п. 2.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з діючим законодавством України, та інші платежі, обумовлені договором (п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору).

Згідно п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачем, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка до договору "Порядок розрахунків".

Договір набирає чинності з 16 липня 2008 року і укладається на термін до 31 грудня 2008 року, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Відповідно до п. п. 1, 5, 6, 7 додатку "Порядок розрахунків" до договору № 158 про постачання електричної енергії від 14 липня 2008 року, споживач здійснює повну попередню оплату вартості активної електричної енергії, в обсязі договірної величини її споживання, постачання якої на даний розрахунковий період обумовлене договором, не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, сплачених споживачем, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні. У разі відсутності на день оплати інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період, сума розраховується за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Оплата за активну електроенергію, недовраховану електроенергію, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності здійснюється споживачем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. Оплата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків інфляції, 3% річних, пені за порушення термінів розрахунків та інших платежів здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Остаточна оплата здійснюється споживачем протягом 5 днів, з моменту отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, що направляються постачальником електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано, в період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року активну електричну енергію на суму 4 120 396, 72 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 6 364,13 грн.

Даний факт підтверджують: акт приймання-передачі товарної продукції № 158/10/11 від 31 жовтня 2011 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/01/12 від 31січня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/03/12 від 31 березня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/04/12 від 30 квітня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/05/12 від 31 травня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/06/12 від 30 червня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/08/12 від 31 серпня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/09/12 від 30 вересня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/10/12 від 31 жовтня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/11/12 від 30 листопада 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/12/12 від 31 грудня 2012 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/02/13 від 28 лютого 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/03/13 від 31 березня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/04/13 від 30 квітня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/05/13 від 31 травня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/06/13 від 30 червня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/07/13 від 31 липня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/08/13 від 31 серпня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/09/13 від 30 вересня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/10/13 від 31 жовтня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/11/13 від 30 листопада 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/12/13 від 31 грудня 2013 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/01/14 від 31 січня 2014 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/02/14 від 28 лютого 2014 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/03/14 від 31 березня 2014 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/04/14 від 30 квітня 2014 року; акт приймання-передачі товарної продукції № 158/05/14 від 31 травня 2014 року (арк. спр. 92-118).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялися: рахунок-фактури № 158 від 31 жовтня 2011 року; рахунок-фактури № 158 від 31 січня 2012 року; рахунок-фактури від № 158 від 31 березня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 30 квітня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 31 травня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 30 червня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 31 серпня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 30 вересня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 31 жовтня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 30 листопада 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 31 грудня 2012 року; рахунок-фактури № 158 від 28 лютого 2013 року; рахунок фактури № 158 від 31 березня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 30 квітня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 травня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 30 червня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 липня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 серпня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 30 вересня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 жовтня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 30 листопада 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 грудня 2013 року; рахунок-фактури № 158 від 31 січня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 28 лютого 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 31 березня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 30 квітня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 31 травня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 30 червня 2014 року; рахунок-фактури № 158 Р від 30 червня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 31 липня 2014 року; рахунок-фактури № 158 Р від 31 липня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 31 серпня 2014 року; рахунок-фактури № 158 від 30 вересня 2014 року; рахунок-фактури № 158 Р від 30 вересня 2014 року (арк. спр. 8, 68-91).

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з Правилами користування електричною енергією, плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відповідно до п. 6.33 Правил користування електричною енергією величина плати за перетікання реактивної енергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за №93/6381 (далі - Методика) та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії про стягнення з Приватного підприємства "Ірбіс" заборгованості за електричну енергію в розмірі 4 126 760,85 грн. (а саме: 4 120 396,72 грн. заборгованість за активну електроенергію та 6 364.13 грн. заборгованість з компенсації перетікання реактивної енергії (реактивна електроенергія)) є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 530, 627, 628, 655 Цивільного кодексу України, 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Ірбіс" (93200, Луганська область, місто Первомайськ, вулиця Коваленко, будинок 6-Б, код ЄДРПОУ 31140050) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, ПАТ "УКРГІДРОЕНЕРГО") в особі Луганської філії (91005, Луганська область, місто Луганськ, вулиця Фрунзе, будинок 136 "З", код ЄДРПОУ 26447684) заборгованість за електричну енергію в розмірі 4 126 760,85 грн., з яких 4 120 396,72 грн. заборгованість за активну електроенергію та 6 364,13 грн. заборгованість за реактивну електроенергію, та 73 080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/4851/14