Рішення

від 17.12.2014 по справі 924/1650/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м.Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2014 р. Справа № 924/1650/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного багатопрофільного підприємства "ПАССАТ" м.Житомир

до фізичної особи-підприємця Шмата Володимира Олександровича с.Іванківці Хмельницький район

про стягнення 20266грн. 47коп. заборгованості

Представники сторін:

від позивача Поліщук В.В. - директор

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення приймається 17.12.2014р., оскільки в судовому засіданні 02.12.2014 року оголошувалась перерва.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця Шмата В. О. с. Іванківці Хмельницького району 20266грн. 47коп.

Ухвалою суду від 05.11.2014р. порушено провадження у справі №924/1650/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 18.11.2014р.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. розгляд справи відкладено на 02.12.2014р.

В судовому засіданні 02.12.2014р., за клопотанням представника відповідача, у зв'язку з наміром врегулювати спірні правовідносини в добровільному порядку, оголошено перерву на 17.12.2014р.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 02.12.2014р. про оголошення в судовому засіданні перерви на 12год. 30хв. 17.12.2014р., підписаної представником відповідача Щербанем О.В. (за договором про надання правової допомоги №172 від 01.09.2014р.) - відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач уповноваженого представника для участі в судовому засіданні 17.12.2014р. не направив.

16.12.2014р. на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки в дане судове засідання по причині зайнятості в іншому судовому процесі. Будь-яких доказів в підтвердження зазначених у клопотання обставин до останнього не подано.

Згідно з абз. 1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився в судове засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, відповідно до ст.75 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні, з урахуванням письмових пояснень від 02.12.2014р. та заяви про деталізацію позовних вимог від 02.12.2014р. просять суд стягнути з відповідача 20266грн. 47коп., з яких 17504грн. 18коп. боргу, 1634грн. 83коп. пені, 910грн. 22коп. інфляційних втрат та 217грн. 24коп. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору перевезення № 8Н-056-01-13 від 26 липня 2013 року щодо оплати наданих послуг. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи договором перевезення № 8Н-056-01-13 від 26 липня 2013 року, заявкою № 8Н-444-04-14 від 29.04.2014 року, Міжнародною товарно-транспортною накладною № 000819.

Відповідач у відзиві на позов повідомив, що проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень наголошують на тому, що позивачем не направлено претензію про сплату заборгованості, з огляду на що вважає звернення до суду з позовом передчасним. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог

Розглядом матеріалів справи встановлено.

26.06.2013р. між приватним багатопрофільним підприємством "ПАССАТ" м.Житомир (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем Шматом Володимиром Олександровичем (Експедитор) укладено договір перевезення № SН-056-01-13.

За умовами п.1.2 договору Перевізник зобов'язався доставити ввірений йому вантаж в пункт призначення в установлений Договором перевезення та додатками до нього строк і видати його уповноваженій особі, а Експедитор зобов'язався виплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до умов п. 2.2 договору, конкретні умови по кожному замовленню погоджуються сторонами у транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору перевезення.

Згідно з п.3.2.4 договору Експедитор зобов'язаний своєчасно, в строки, погоджені сторонами в кожному окремому випадку, здійснити розрахунок з перевізником.

Відповідно до п. 4.4 договору порядок і строк оплати погоджується в разовій заявці, яка направляється перевізнику перед конкретним перевезенням.

Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на поточний рахунок перевізника на основі належним чином оформленого оригіналу або ксерокопії CMR з печатками вантажоотримувача, вказаного в накладній про отримання вантажу, оригіналів договору, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, з коштів, отриманих від замовника (п. 4.5 договору).

Згідно з п.6.3 договору, за прострочення платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Договір підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

29.04.2014 року сторони підписали транспортну заявку № SH-444-04-14, відповідно до якої позивач зобов'язався перевезти вантаж, наданий відповідачем.

Адреса розмитнення - Україна, м.Хмельницький, вул. Північна, 92/1 (п. 8 заявки).

Пунктом 13 заявки встановлено вартість фрахту - 1100,00 Євро по курсу НБУ на день розмитнення.

Згідно з п.15 заявки оплата за виконані послуги здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 7-10 днів після вигрузки автомобіля.

Заявку підписано представниками сторін та скріплено їх печатками.

Позивач свої зобов'язання за договором перевезення відповідно до заявки на перевезення вантажу № SH-444-04-14 виконав належним чином, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною № 000819.

Оскільки відповідачем борг за отримані послуги з перевезення в добровільному порядку не сплачено позивач звернувся із позовом до суду про стягнення 17504грн. 18коп. боргу, розрахованого по курсу НБУ станом на 06.05.2014р. - день розмитнення вантажу. Також позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань нараховано відповідачу за період з 17.05.2014р. по 15.10.2014р. 1634грн. 83коп. пені, 910грн. 22коп. інфляційних втрат та 217грн. 24коп. 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором № SН-056-01-13 від 26.06.2013р. та заявкою на перевезення вантажу № SH-444-04-14 від 29.04.2014р. виконав належним чином, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною № 000819.

Відповідач в порушення умов договору та заявки на перевезення вантажу за надані послуги не розрахувався.

Пунктом 13 заявки № SH-444-04-14 від 29.04.2014р. встановлено вартість фрахту - 1100,00 Євро по курсу НБУ на день розмитнення, а у п.15 визначено, що оплата за виконані послуги здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 7-10 днів після вигрузки автомобіля.

Зазначена умова заявки на перевезення узгоджується з приписами ст.627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з відмітки митниці на Міжнародній товарно-транспортній накладній № 000819, дата розмитнення - 06.05.2014р.

Відповідно, позивачем проведено розрахунок вартості наданих послуг перевезення вантажу по курсу НБУ відносно Євро до гривні на день розмитнення - 06.05.2014р., який становить 15.912890грн. за 1 Євро та заявлено до стягнення 17504грн. 18коп. боргу по оплаті за надані послуги перевезення.

Факт прострочення виконання зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 17504грн. 18коп., а також не спростовано факту перевезення вантажу на зазаначену суму.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення 17504грн. 18коп. боргу обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1634грн. 83коп. пені, 910грн. 22коп. інфляційних втрат та 217грн. 24коп. 3% річних, нарахованих за період з 17.05.2014р. по 15.10.2014р. судом враховується наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України ).

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи заявлені позивачем періоди до нарахування, перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 217грн.24коп. - 3% річних та 906грн. 62коп. - інфляційних втрат. У решті заявлених до стягнення інфляційних втрат у позові необхідно відмовити.

За змістом ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею) (ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що за прострочення платежу винна сторона сплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши вірність проведених позивачем розрахунків пені, суд вважає позовні вимоги про стягнення 1634грн. 83коп. пені правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного багатопрофільного підприємства "ПАССАТ" м.Житомир до фізичної особи-підприємця Шмата Володимира Олександровича с.Іванківці Хмельницький район про стягнення 20266грн. 47коп. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Шмата Володимира Олександровича Хмельницький район, с.Іванківці, пров. Шевченка, 12, код 3110011277) на користь приватного багатопрофільного підприємства "ПАССАТ" (м.Житомир, вул. Ватутіна, буд. буд. 55, кв.2, код 13566430) 17504грн. 18коп. (сімнадцять тисяч п'ятсот чотири гривні 18коп.) боргу, 1634грн. 83коп. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 83коп.) пені, 217грн. 24коп. (двісті сімнадцять гривень 24коп.) 3% річних, 906грн. 62коп. (дев'ятсот шість гривень 62коп.) інфляційних втрат, 1826грн. 62коп. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 62коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 3грн. 60коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.12.2014р.

Суддя В.О. Кочергіна

Віддрук. 3 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (м.Житомир, вул. Ватутіна, буд. буд. 55, кв.2) ,

3 - відповідачу (Хмельницький район, с.Іванківці, пров. Шевченка, 12) - рекомендованим з повідомленням .