Постанова

від 16.12.2014 по справі 5015/2638/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 5015/2638/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Воліка І.М.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на ухвалугосподарського суду Львівської області від 25.09.2014 р. (суддя Цікало А.І.) та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) у справі№5015/2638/12 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова - Дон" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" простягнення 183 487 грн. 30 коп. за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" доФранківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції проскасування постанови про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Гудима А.О., довіреність №10 від 15.01.2014 р. від відділу державної виконавчої службине з'явились

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до господарського суду Львівської області із скаргою на дії державного виконавця, в якій просило скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684.

В обґрунтування зазначеної скарги відповідач у справі посилався на те, що розрахункові рахунки боржника, на які оскаржуваною постановою державного виконавця накладено арешт, мають спеціальний статус використання, а саме, на виконання постанов КМУ, виплати заробітної плати працівникам товариства, відшкодування розрахунків по лікарняних листках за рахунок Фонду соціального страхування, зарахування у заставу коштів для проведення конкурсних торгів, а тому арешт коштів на них призведе до заборгованості з виплати заробітної плати та недоїмки до державного бюджету.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.09.2014 р. у справі №5015/2638/12 припинено провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанови державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП № 42534684.

Вказана ухвала місцевого господарського суду України прийнята з підстав відсутності предмету спору, у зв'язку із зняттям арештів, накладених постановою державного виконавця від 16.07.2014 р. ВП №42534684.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 30.10.2014 р. у справі №5015/2638/12 скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 25.09.2014 р., відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо скасування постанови останнього про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684.

Апеляційний господарський суд визнав безпідставними висновки господарського суду першої інстанції про припинення провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця через відсутність предмету спору, оскільки місцевим господарським судом не було надано належної оцінки діям державного виконавця в момент винесення постанови про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684, тобто не встановлено факту правомірності або протиправності прийняття такої постанови державним виконавцем станом на 16.07.2014 р., що і становить предмет судового розгляду у справі №5015/2638/12 за скаргою на дії державного виконавця.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 25.09.2014 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. у справі №5015/2638/12 та передати скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо скасування постанови останнього про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Волік І.М., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.12.2014 р.

В судове засідання 16.12.2014 р. з'явився представник відповідача.

Представники позивача та відділу державної виконавчої служби Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників позивача та відділу державної виконавчої служби Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Представник відповідача в судовому засіданні просив скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 25.09.2014 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. у справі №5015/2638/12 та передати скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо скасування постанови останнього про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 2, 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, ? до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 16.07.2014 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №42534684.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Керуючись наведеними нормами, відповідач у справі подав скаргу на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

На думку заявника, державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684 порушено приписи ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: накладено арешт на кошти боржника, що перебувають на спеціальному рахунку.

Припиняючи провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, господарський суд Львівської області виходив з відсутності предмету спору через зняття арештів, накладених постановою державного виконавця від 16.07.2014 р. ВП №42534684, що підтверджується наявною в матеріалах справи копію постанови держаного виконавця від 21.08.2014 р. ВП №42534684.

Судова колегія Вищого господарського суду України, як і господарський суд апеляційної інстанції, вважає вказану позицію місцевого господарського суду безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного процесуального права, з огляду на наступне.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі №1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи індивідуально правовий характер постанови державного виконавця про накладення арешту на грошові кошти боржника, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що предметом судового розгляду в даному випадку є встановлення правомірності прийняття державним виконавцем вказаної оскаржуваної постанови, тобто оцінка дій, вчинених останнім, на момент винесення даної постанови.

За таких обставин, господарським судом апеляційної інстанції правильно встановлена наявність підстав для скасування ухвали господарського суду Львівської області від 25.09.2014 р. у справі №5015/2638/12.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з іншими висновками апеляційного господарського суду, на підставі яких даним судом відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо скасування постанови останнього про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

З огляду на викладене, державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.07.2014 р. ВП №42534684 в межах його повноважень та в порядку примусового виконання судового рішення, передбаченого Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає безпідставними посилання скаржника стосовно того, що постановою від 16.07.2014 р. ВП №42534684 накладено арешт на кошти, які знаходяться на спеціальних рахунках, що, на думку останнього, суперечить нормам ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказана стаття не містить заборони накладення арешту на кошти на рахунках боржника (підприємства нафтогазової галузі), що мають спеціальний статус використання, а саме використовуються на виконання постанов КМУ, виплати заробітної плати працівникам товариства, відшкодування розрахунків по лікарняних листках за рахунок Фонду соціального страхування, зарахування у заставу коштів для проведення конкурсних торгів.

Крім того, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги твердження заявника касаційної скарги про порушення державним виконавцем норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Так, на думку скаржника, державним виконавцем не зупинено виконавче провадження та проведено стягнення з розрахункового рахунку боржника, всупереч приписам наведеного закону в редакції від 03.07.2014 р. (набрала чинності 04.08.2014 р.), якою продовжено дію процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу до 01.01.2016 р.

Проте, вказана редакція Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника не набрала чинності, а подальші дії державного виконавця, в тому числі і стягнення з розрахункового рахунку боржника, відбулися вже після винесення постанови від 16.07.2014 р. ВП №42534684, а, отже, не є предметом судового розгляду у справі №5015/2638/12 за скаргою на дії державного виконавця та не можуть вплинути на оцінку відповідності оскаржуваної постанови нормам чинного законодавства.

Інші доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що апеляційним господарським судом було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для судового розгляду скарги на дії державного виконавця, та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятої господарським судом апеляційної інстанції постанови відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє Філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 р. у справі №5015/2638/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: І.М. Волік

А.С. Ємельянов