Постанова

від 17.12.2014 по справі 903/655/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 903/655/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ

на постанову Рівненського апеляційного

господарського суду від 22.10.2014 року

у справі № 903/655/14

господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр"

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про визнання договору іпотеки недійсним

за участю представників:

позивача - Якимчука В.В.

відповідача - Задорожної Л.М.

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про визнання недійсним договору іпотеки від 17.10.2007 року, укладеного між сторонами, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу у Волинській області Ариванюк Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 4102.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.07.2014 року (суддя Слупко В.Л.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року (судді: Мамченко Ю.А., Саврій В.А., Дужич С.П.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення; визнано недійсним договір іпотеки від 17.10.2007 року, укладений між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "УМПП-Центр", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу у Волинській області Ариванюк Т.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4102; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП - Центр" 1 218 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 609 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В касаційній скарзі ПАТ "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і порушення вимог процесуального права та вважає рішення таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, порушує права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції. Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд скасував судовий акт місцевого господарського суду про відмову в позові та задовольнив позовні вимоги, посилаючись на те, що в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України договір іпотеки від 17.10.2007 року, укладений між ПАТ "Західінкомбанк" та ТОВ "УМПП-Центр", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу у Волинській області Ариванюк Т.О. та зареєстрований в реєстрі за № 4102, має бути визнаний недійсним, оскільки не відповідає абзацу 3 частини 1 та частини 3 статті 5 Закону України "Про іпотеку", згідно яких предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Таким чином, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту реєстрації приміщення третього поверху адміністративного будинку А-6, розташованого за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, як окремого об'єкту нерухомості, апеляційна інстанція дійшла висновку про визнання недійсним спірного договору.

При цьому, апеляційною інстанцією спростовано доводи відповідача щодо пропуску ТОВ "УМПП - Центр" строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом на тій підставі, що останнє дізналось про порушення його права лише 29.05.2014 року, тобто з дня отримання відповіді від ПАТ "Банк Львів" про відмову отримати в іпотеку іншу частину вищевказаного нежитлового приміщення (інші поверхи), що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, оскільки частина об'єкту нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Проте, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Так, вирішуючи зазначений спір та залишаючи без задоволення позов ТОВ "УМПП - Центр", місцевий господарський суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" є власником адміністративного приміщення (А-6) нежитловою площею 4 810,10 кв. м., розташованого за адресою: м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, що підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 02.02.2004 року у справі №6/101-27 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП-Центр" до Відкритого акціонерного товариства "Укрмашпромпроект", за участю третьої особи без самостійних вимог Волинського обласного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності, та витягом з реєстру прав нерухомості згідно рішення Волинського ОБТІ від 10.02.2004 року.

17.10.2007 року між КБ "Західінкомбанк" (іпотекодержателем) та ТОВ "УМПП-Центр" (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав в іпотеку приміщення третього поверху №№ 96 по 124 адміністративного будинку (А-6), розташованого на пр. Президента Грушевського, 30 у м. Луцьку для часткового забезпечення зобов'язань ТОВ "Млинівські макарони" за кредитним договором № 1605/07-189 від 16.05.2007 року та додаткового до нього договору на суму 6 800 000 грн. Даний договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу у Волинській області Ариванюк Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №4102.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що предметом іпотеки є частина нежитлового приміщення адміністративної будівлі, а саме: приміщення третього поверху №№ 96 по 124 включно, загальною площею 615,5 м.кв., яке при передачі в іпотеку не було виділено в натурі і на нього не було зареєстровано право власності, що є порушенням ч.3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

При цьому, позивач зазначив, що 10.02.2014р. Волинським ОБТІ за ТОВ "УМПП-Центр" зареєстровано право власності на весь адміністративний будинок, державна реєстрація окремих його частин(поверхів) не проводилась, оскільки виділення в натурі частин(поверхів) не здійснювалось.

Також ТОВ "УМПП - Центр" дізналось про порушення своїх прав при укладенні спірного договору іпотеки лише після отримання в травні 2014 р. від ПАТ"АКБ"Львів" та в червні 2014 р. від ПАТ"Фінанси і кредит" відмов в прийняття в іпотеку іншої частини приміщення з посиланням на ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позовних вимог, вказуючи на відсутність доказів порушення прав позивача при наданні в іпотеку частини приміщення, та зазначив, що, підписавши договір, уповноважена особа від імені ТОВ "УМПП-Центр" - директор Артазей І.В., який діяв на підставі протоколу загальних зборів учасників №1 від 14.03.2003р. та протоколу зборів від 10.10.2007р., підтвердив факт ознайомлення з умовами спірного договору іпотеки, а також факт відсутності будь-яких порушень зі сторони банку.

Крім того, ПАТ "Західінкомбанк", посилаючись на ст. 267 ЦК України, просило відмовити у позові в зв"язку зі спливом позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд вірно вказав на відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами іпотечного договору у зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України та статті 204 ЦК України, щодо надання доказів невідповідності його нормам права.

При цьому, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем не доведено обставин порушення його прав цим договором, як власника адміністративного приміщення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Згідно частини 2 статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Таким чином, дії позивача з виконання спірного договору (передача в іпотеку) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено.

Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності), як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що початок перебігу строку позовної давності є день, коли позивач отримав відповіді з банківських установ про відмову останніх брати в іпотеку інші окремі частини приміщення та неправильно застосував норми матеріального права.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним приписам норм процесуального права, позивач не надав господарським судам доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи вимоги ст. 49, п. 11 ч. 2 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судового збору і стягнути з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір за касаційний перегляд справи. Крім того, відповідач (скаржник касаційної скарги) звільнений від сплати судового збору в порядку пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 року у справі № 903/655/14 скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 28.07.2014 року у справі № 903/655/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМПП - Центр" (43005, Волинська область, місто Луцьк, пр. Президента Грушевського, 30, код ЄДРПОУ 32396752) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев"ять) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко