Рішення

від 15.12.2014 по справі 916/4007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" грудня 2014 р.Справа № 916/4007/14

За позовом: Приватного підприємства "Відновлення-Південь";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова";

про стягнення 68 800 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кас'янов І.М. - довіреність від 22.10.2014 року;

від відповідача: Шкуренко Л.В. - довіреність від 21.11.2014 року.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Відновлення-Південь" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість (залишок неповернутих коштів) у сумі 68 800 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 26.11.2011р. між сторонами по справі було укладено договір оренди №26/11 обладнання - бурової установки УСБ 200, строком на 4 місяці.

Як вказує позивач, ПП "Відновлення-Південь" свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 100 000 грн. (орендну плату за 4 місяці). Разом з тим, ТОВ "Відбудова", в порушення взятих на себе зобов'язань, не передало позивачу орендовану бурову установку та не повернуло грошові кошти.

25.06.2012р. Приватним підприємством "Відновлення-Південь" на адресу відповідача було направлено претензію про повернення суми передплати у розмірі 100 000 грн., яка була залишена без відповіді. Разом з тим, у період з 13.07.2012р. по 17.02.2014р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача були перераховані (повернуті) грошові кошти у суму 31 200 грн.

Приймаючи до уваги, що грошові кошти у сумі 68 800 грн. відповідачем так повернуті і не були, позивач був вимушений звернутися до господарського суд з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2014р. було порушено провадження у справі №916/4007/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

24.11.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Відбудова" надано суду заперечення на позовну заяву (а.с.49), в яких відповідач зауважив, що ним було в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання за договором та передано позивачу бурову установку УСБ 200. Разом з тим, факт передачі орендованого майна не був документально оформлений через дружні стосунки між керівниками підприємств.

Враховуючи відсутність жодних документів, підтверджуючих передачу орендованого майна, а також часткове повернення грошових коштів позивачу у сумі 48 200 грн., 17000 грн. з яких не були враховані позивачем при розрахунку суми позову, відповідач просить суд зменшити заявлену позивачем до стягнення суму до 51 800 грн.

У судовому засіданні 15.12.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на зменшенні заявленої позивачем до стягнення суми до 51 800 грн. з підстав, викладених у запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їх відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2011р. між Приватним підприємством "Відновлення-Південь" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Відбудова" (Орендодавець) було укладено договір оренди №26/11 (а.с.8-9), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування бурову установку УСБ 200.

У відповідності до п.2.2. договору передача майна в оренду здійснюється відповідними спеціалістами сторін по акту передачі.

Орендоване майно вважається переданим Орендарю з моменту підписання акту приймання орендованого майна (п.3.1. договору).

Згідно п. 3.2. договору строк оренди складає чотири місяці з моменту приймання орендованого майна по акту приймання.

Відповідно до п. 4.1. договору розмір орендних платежів складає 25 000 грн. (ПДВ 4166,67 грн.) в місяць. Орендна плата сплачується у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця (п.4.2. договору.).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Разом з тим, відповідач, за допомогою належних та допустимих доказів не спростував твердження позивача про невиконання ТОВ „Відбудова" обов'язків щодо передачі орендованого майна.

При цьому, пояснення відповідача про передачу майна (бурової установки) базуються виключно на документах, складених відповідачем у односторонньому порядку (а.с.59-63), без дотримання положень п.п.2.2, 3.1 договору, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються. Крім того, суд при встановленні фактичних правовідносин враховує також факт часткового повернення відповідачем коштів після отримання претензії від 25.06.2012р.

Згідно до положень ст. 766 ЦК України, яка визначає правові наслідки непередання майна наймачеві, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право, зокрема, відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України окремі правовідносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право особи на такі дії встановлюються законом або договором і не потребує узгодження з контрагентом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як встановлено судом, 25.06.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.10), в якій позивач просив перерахувати 100 000 грн. перерахованої орендної плати у зв'язку з непередачею бурової установки.

Таким чином, суд вважає, що позивач скористався своїм правом на відмову від договору оренди. Приймаючи до уваги перерахування відповідачем після отримання претензії частини попередньої оплати, а також закінчення встановленого договором строку оренди, суд вважає, що своїми конклюдентними діями сторони підтвердили припинення між ними орендних правовідносин.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що має відповідати способам захисту прав, визначених ст. 16 ЦК України, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається виключно на загальні норми ЦК, що регулюють виконання зобов'язань сторонами договору.

Разом з тим, з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову (вказана позиція викладена також у постанові пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення").

Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вже було зазначено судом, у відповідності до ч.2 ст.766 ЦК України, внаслідок непередачі майна, наймач має право відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків, під якими, відповідно до ст. 224 ГК України, зокрема, розуміються витрати, зроблені управненою стороною.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди в частині своєчасної передачі майна, що є предметом такого договору, суд вважає, що в даному випадку збитками позивача є витрати у розмірі 100 000 грн., які були здійснені у вигляді передоплати по договору №26/11 від 26.11.2011р. (зазначеної позиції, яка викладена у постанові від 22.06.2012р. по справі №8/464, також дотримується Вищий господарський суд України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, за змістом положень ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Оцінюючи розбіжності у правових позиціях сторін щодо сум, сплачених у часткове погашення заборгованості, які зводяться до оцінки в якості належних доказів прибуткового касового ордеру №1 від 31.01.2013р. та видаткового касового ордеру від 26.07.2013р. (а.с.37), суд виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15 грудня 2004 р.

Згідно з п.2.2. Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

П. 2.3. положення передбачає, що Підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Таким чином, проведення сторонами між собою розрахунків готівкою не суперечить законодавству та не може вважатися доказом цивільного правопорушення.

Разом з тим, суд вважає, що видатковий касовий ордер від 26.07.2013р., складений ТОВ „Відбудова" на суму 10 000 грн. не може бути прийнятий судом як належний доказ видачі ПП „Відновлення -Південь" вказаної суми в якості часткового повернення авансу з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 3.4 Положення N 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

За приписами пп. 3.5 вказаного Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Згідно з п.3.12. положення під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Натомість, як вбачається з видаткового касового ордеру, він не містить даних ані щодо прізвища, ім'я по-батькові одержувача коштів, ані щодо найменування та реквізитів документа, який засвідчує його особу, що унеможливлює встановлення факту видачі коштів.

Щодо прибуткового касового ордеру, суд вважає, що він складений у відповідності до вказаного положення та скріплений печаткою позивача, у зв'язку з чим враховується судом як доказ отримання готівки у сумі 7000 грн. від ТОВ „Відбудова" через Гевондяна А.Р.

До того ж, належних доказів, що спростовують справжність печатки або підпису на прибутковому касовому ордері позивач не надав, відповідні клопотання, зокрема щодо проведення експертизи ним також не заявлялися.

При цьому, заперечення позивача, засновані на невідповідності цього ордеру записам у касовій книзі підприємства, яка була оглянута судом під час судового засідання 3.12.2014р., за відсутності інших доказів, можуть свідчити про порушення ведення бухгалтерсько-фінансової звітності, однак не є доказом наявності цивільного правопорушення відповідача на вказану у ордері суму.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково на загальну суму 61 800 грн. (100 000 грн. - 31 200 грн. - 7000 грн.), у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова"; (65031, м. Одеса, вул. Поштова, буд.2/4, код ЄДРПОУ 30747538) на користь Приватного підприємства "Відновлення-Південь" (65011, м. Одеса, вул. Пушкінська, 35, кв.8, код ЄДРПОУ 33215300) 61 800 /шістдесят одну тисячу вісімсот/ грн. боргу та 1 641 /одну тисячу шістсот сорок одну/ грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 грудня 2014 р.

Суддя Ю.М. Щавинська