Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/23437/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23437/14 12.12.14 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТАЙМ"

Про стягнення 35 911,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Кошляк В.М. - представник (дов. № 5 від 10.01.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮТАЙМ" про стягнення 35 911,00 грн. коштів, сплачених в якості попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки позивачеві товару, за який останнім здійснено попередню оплату на підставі виставленого відповідачем рахунку № СФ-0012037 від 07.02.2014 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 35 911,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/23437/14, розгляд справи призначено на 17.11.2014 р.

У судове засідання 17.11.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив. вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 17.11.2014р.

У судове засідання 12.12.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/23437/14 про порушення провадження у справі від 29.10.2014 р., та від 17.11.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 32, офіс 2), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 29.10.2014 р., так само, як і ухвала від 17.11.2014р., вручені відповідачу належним чином.

При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду від 29.10.2014 р., з причиною повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 17.11.2014 р., та 12.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 12.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між товариством з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд" (Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮТАЙМ" (Відповідач) сторони домовились про купівлю позивачем товарів у відповідача.

На підставі даної домовленості відповідачем надано позивачу рахунок на оплату товару №СФ-0012037 від 07.02.2014р.

Згідно даного рахунку, предметом останнього є оплата товариством з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд" за Труби 140х180х5 ГОСТ 30245-03 L=12м (далі - товар) у кількості 6.050 т на загальну суму 35911,00 грн.

На виконання домовленості між сторонами про купівлю товару, позивачем 11.02.2014р. проведено оплату за рахунком №СФ-0012037 від 07.02.2014р. наданого відповідачем у розмірі 35911,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №388 від 11.02.2014р.

У зв'язку із не здійсненням відповіачем поставки обумовленого товару, Позивач, листом - Вимогою №453 від 15.05.2014р. який був надісланий відповідачу та одержаний останнім 21.05.2014р., просив передати на користь позивача товар, за який позивачем здійснено оплату в сумі 35911,00 грн.

Проте, як стверджує позивач, та не спростовано відповідачем, вказаний товар на користь позивача переданий не був.

За таких обставин, позивач листом - Вимогою №610 від 11.07.2014р. у зв'язку з тим, що станом на 10 липня 2014р. оплачений товар підприємству позивача не переданий, просив відповідача повернути суму попередньої оплати в розмірі 35911, 00 грн. в семиденний строк з дня отримання даного листа.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з повідомлення про вручення поштового відправлення №36022 02210628 відповідачем одержано даний лист 21.07.2014р.

Проте, відповіді на даний лист - Вимогу, від відповідача не отримав. Суми грошових коштів відповідач не повернув.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено у повному обсязі виконання обов'язку щодо поставки товару, так як і обов'язку щодо повернення суми сплачених коштів в розмірі 35911,00 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.

За таких обставин, позивач керуючись статтею 1212 ЦК України просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 35911,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зокрема, згідно ч. 1-5 вказаної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З ч 2 ст. 206 ЦК України випливає, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у даному випадку вчинений правочин, який за своєю формою є усним. Зокрема, про це свідчить виставлення відповідачем позивачу рахунку №СФ-0012037 від 07.02.2014р. на оплату товару, що був предметом домовленості між сторонами, та оплата грошових коштів позивачем, що підтверджується Платіжним дорученням №388 від 11.02.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказаний правочин ґрунтувався на вільному волевиявленні осіб, відповідав їх внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, внаслідок укладення зазначеного правочину між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором, а саме договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1. статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором про купівлю труб позивач виконав належним чином, провівши оплату за рахунком №СФ-0012037 від 07.02.2014р. наданого відповідачем у розмірі 35911,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням №388 від 11.02.2014р.

В свою чергу, відповідач свій обов'язок щодо передання у власність позивачу товару, що є предметом договору, не виконано у повному обсязі. Вказаний товар позивачу в строк, визначений Листом - Вимогою №453 від 15.05.2014р. не передано. Доказів іншого суду не надано.

Як встановлено ч. 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Судом встановлено, що заборгованість Відповідача за не переданий у власність позивача товар складає 35911,00 грн. Натомість жодного доказу виконання свого обов'язку за Договором відповідачем суду не надано.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За таких обставин, у зв'язку з припиненням зобов'язань сторін за Договором з підстав зазначених вище, правова підстава для набуття вказаних коштів у розмірі 35911,00 грн. перестала існувати, тобто відпала у розумінні ст. 1212 ЦК України, що є підставою для повернення даної суми коштів на користь позивача.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 35911,00 грн. є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49,75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮТАЙМ» (04210, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 32, офіс 2, ідентифікаційний код 38960298) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ПОЛТАВТРАНСБУД» (36022, Полтавська обл. м. Полтава, вул. Старий Поділ, будинок 4, ідентифікаційний код 01377190) суму коштів в розмірі 35911 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева