Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/25352/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25352/14 17.12.14 за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація», м.Вишгород, ЄДРПОУ 04630672

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація», м.Київ, ЄДРПОУ 30406244

про стягнення 89 390 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представникисторін:

від позивача: Тищенко Д.Ю. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укренергобудмеханізація», м.Вишгород звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація», м.Київ про стягнення неустойки в розмірі 89 300 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» приписів чинного законодавства в частині повернення об'єкту оренди після припинення дії договору найму.

Відповідач у відзиві б/н від 11.12.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що орендована на підставі договору №26 від 01.08.2008р. техніка фактично повернута орендодавцю. Одночасно, на думку відповідача, заявником під час розрахунку суми неустойки безпідставно застосовано її розмір на рівні, що визначений Цивільним кодексом України, а не умовами договору.

У судові засідання 03.12.2014р. та 17.12.2014р. відповідач не з'явився, представника не направив, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України не скористався, правової позиції по суті спору не висловив. Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Енергошляхбудмеханізація» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, з огляду на таке.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Пухівська, буд.1-А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 17.11.2014р. та від 03.12.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, про отримання відповідачем наведених вище процесуальних документів свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №0103032144016 та №0103032146191.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником спору судової кореспонденції, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача у судові засідання господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Наразі, судом також враховано, що ухвалами від 17.11.2014р. та від 03.12.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Суд зазначає, що відповідачем у відзиві б/н від 11.12.2014р. було висловлено свою правову позицію по суті спору.

Одночасно, судом прийнято до уваги, що у відзиві б/н від 11.12.2014р. відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація».

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився, в тому числі, у судове засідання 17.12.2014р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені сторонами докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008р. між Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» (орендар) та Публічним акціонерним товариством «Укренергобудмеханізація» (орендодавець) було укладено договір №26 оренди механізмів, згідно з п.2.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування без права викупу та передачі третій особі наступне обладнання: екскаватор ЕО-5111, екскаватор ЕО-4121Б, навантажувач L-34, бульдозер ДЗ-42, екскаватор ЕО-2621, асфальтозмішувач, коток ДУ-54, коток ДУ 47Б, модуль Е-441, автогрейдер ДЗ-143, клин-баба, верстат УНБР-10В, верстат рад.сверл., водопідігрівач, автозаправочний пункт АБП, агрегат зварювальний АЗБ-300, бульдозер ДЗ-10.

За умовами п.6.1 договору №26 від 01.01.2008р. розмір орендної плати щомісячно становить 6385 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

Правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п.14.5, 14.6 договору №26 від 01.01.2008р.).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 759 - 786 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №26 від 01.01.2008р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди обладнання.

За приписами ст.765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У розділі 4 договору №26 від 01.01.2008р. сторони погодили порядок передачі об'єкту оренди. Зокрема, сторонами погоджено, що майно, яке орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом 10-ти дів з моменту підписання договору.

Передача обладнання здійснюється відповідними фахівцями сторін та оформлюється актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими особами. Майно вважається переданим після складання акту прийому-передачі (п.п.4.2, 4.4 договору №26 від 01.01.2008р.).

Наразі, як встановлено судом, 01.08.2008р. на підставі акту прийому-передачі механізмів Публічним акціонерним товариством «Укренергобудмеханізація» було передано, а Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» прийнято екскаватор ЕО-5111, екскаватор ЕО-4121Б, навантажувач L-34, бульдозер ДЗ-42, екскаватор ЕО-2621, асфальтозмішувач, коток ДУ-54, коток ДУ 47Б, модуль Е-441, автогрейдер ДЗ-143, клин-баба, верстат УНБР-10В, верстат рад.сверл., водопідігрівач, автозаправочний пункт АБП, агрегат зварювальний АЗБ-300, бульдозер ДЗ-10.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом м.Києва та Київським апеляційним господарським судом розглядались справи №49/69 та №910/13825/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація» до Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація» про стягнення заборгованості по орендній платі за договором №26 від 01.01.2008р. за різні періоди користування майном.

Наведеними судовими актами було встановлено, що на підставі спірного правочину Приватному акціонерному товариству «Енергошляхбудмеханізація» було передано у користування вказане вище обладнання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення від 11.05.2011р., від 16.10.2014р. господарського суду міста Києва та постанови від 23.08.2011р., від 01.12.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справах №49/69 та 910/13825/14 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

Крім того, господарським судом прийнято до уваги, що факт отримання від орендодавця на підставі договору №26 від 01.01.2008р. вище переліченого обладнання Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» не заперечувався.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.653 вказаного нормативно - правового акту у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як встановлено судом, рішенням від 01.04.2014р. господарського суду м.Києва по справі №910/1631/14 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація» до Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація» про розірвання договору №26 від 01.01.2008р.

Постановою від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 01.04.2014р. господарського суду м.Києва в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація» про розірвання договору №26 від 01.01.2008р. залишено без змін.

Згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судом вже зазначалось, що ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, рішення від 01.04.2014р. господарського суду м.Києва та постанова від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду по справі №910/1631/14 мають преюдиційне значення, а встановлені вказаними судовими актами факти повторного доведення не потребують.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що договір №26 від 01.01.2008р. було розірвано на підставі рішення 01.04.2014р. господарського суду м.Києва, яке в частині задоволення позовних вимог про розірвання правочину залишено в силі постановою від 20.05.2014р. Київського апеляційного господарського суду, з моменту набуття останнім законної сили, тобто з 20.05.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до умов договору №26 від 01.01.2008р. після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно орендодавцю на його центральну базу в м.Вишгород разом з технічною документацією та актом приймання-передачі.

За поясненнями позивача, відповідачем передане в оренду на підставі договору №26 від 01.01.2008р. обладнання після розірвання правочину повернуто не було.

Наразі, твердження відповідача щодо повернення екскаватора ЕО-5111, екскаватора ЕО-4121Б, навантажувача L-34, бульдозера ДЗ-42, екскаватора ЕО-2621, асфальтозмішувача, котка ДУ-54, котка ДУ 47Б, модуля Е-441, автогрейдера ДЗ-143, клин-баби, верстату УНБР-10В, верстату рад.сверл., водопідігрівача, автозаправочного пункту АБП, агрегату зварювального АЗБ-300 та бульдозера ДЗ-10 позивачу господарський суд вважає такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Статтею 32 вказаного нормативно-правового акту доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, всупереч наведеним вище вимогам чинного господарського процесуального законодавства України відповідачем факт повернення обладнання відповідачу належними та допустимими доказами доведено не було.

Одночасно, пояснення відповідача щодо звернення орендаря до орендодавця після припинення договору №26 від 01.01.2008р. з пропозицією прийняти вказане обладнання Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» та фактичного знаходження об'єкту оренди на відповідальному зберіганні на базі відповідача також не підтверджені документально.

При цьому, за висновками суду, з 20.11.2014р. у Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація» було більш ніж достатньо часу для підготування свої позиції по суті спору та належного її доказового обґрунтування.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Позивач у судовому засіданні 17.12.2014р. факт повернення відповідачем орендованого на підставі договору №26 від 01.01.2008р. обладнання заперечив та зазначив, що орендар з пропозиціями про повернення предмету оренди до орендодавця не звертався, жодних договорів відповідального зберігання між сторонами не укладалось.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що відповідачем так і не було доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами своїх заперечень, судом встановлено, що після розірвання договору №26 від 01.01.2008р. Публічним акціонерним товариством «Укренергобудмеханізація» не було повернуто Приватному акціонерному товариству «Енергошляхбудмеханізація» екскаватор ЕО-5111, екскаватор ЕО-4121Б, навантажувач L-34, бульдозер ДЗ-42, екскаватор ЕО-2621, асфальтозмішувач, коток ДУ-54, коток ДУ 47Б, модуль Е-441, автогрейдер ДЗ-143, клин-баба, верстат УНБР-10В, верстат рад.сверл., водопідігрівач, автозаправочний пункт АБП, агрегат зварювальний АЗБ-300, бульдозер ДЗ-10. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

За приписами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань, які виникли, в тому числі, з закону тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як вказувалось, вище, відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як було встановлено вище, після розірвання договору №26 від 01.01.2008р. відповідачем орендоване майно позивачу повернуто не було.

Враховуючи наведене вище, заявником на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України було за 7 місяців прострочення (з червня 2014р. по грудень 2014р.) нараховано неустойку в розмірі 89 390 грн. (6385х2х7 = 89 390).

Проте, господарський суд зазначає, що нарахування заявником неустойки за грудень 2014р. є передчасним, оскільки фактично останній місяць, за який Публічним акціонерним товариством «Укренергобудмеханізація» здійснюється розрахунок, ще не сплив та до кінця періоду відповідачем обов'язок з повернення обладнання позивачу може бути виконаним.

Отже, огляду на наведене вище, правомірним є стягнення з відповідача неустойки лише за 6 місяців, а саме з червня 2014р. по листопад 2014р. за наступним розрахунком 6385х2х6 = 76 620 грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що у разі неповернення Приватним акціонерним товариством «Енергошляхбудмеханізація» обладнання, користування яким вказана особа здійснювала на підставі договору №26 від 01.01.2008р., по закінченню грудня 2014р., Публічне акціонерне товариство «Укренергобудмеханізація» не позбавлене права та можливості звернутись до суду з позовом про стягнення на підставі ст.785 Цивільного кодексу України неустойки саме за вказаний період.

Одночасно, господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необхідності розрахунку неустойки за порушення строків повернення об'єкту оренди на підставі п.10.6 договору №26 від 01.01.2008р., відповідно до якого у випадку прострочення здачі орендодавцем орендарю майна, що орендується, перший сплачує пеню в розмірі 0,5% від договірного розміру місячної оренди, оскільки фактично вказаним пунктом договору передбачено відповідальність за інше правопорушення, ніж те, що є предметом розглядуваного спору, а саме відповідальність орендодавця за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з передачі об'єкта в оренду.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що відповідачем так і не було доведено факту повернення майна позивачу після розірвання договору №26 від 01.01.2008р., з огляду на висновки суду щодо передчасного нарахування позивачем неустойки за грудень 2014р., суд дійшов висновки, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація» до Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація» про стягнення неустойки в розмірі 89 300 грн. підлягають задоволенню частково у визначеному вище розмірі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація», м.Вишгород до Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація», м.Київ про стягнення неустойки в розмірі 89 300 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Енергошляхбудмеханізація» (02660, м.Київ, Деснянський район, вул.Пухівська, буд.1-А, ЄДРПОУ 30406244) на користь Публічного акціонерного товариства «Укренергобудмеханізація» (07300, Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул.Промислова, буд.4, ЄДРПОУ 04630672) неустойку в сумі 76 620 грн. та судовий збір в розмірі 1567,58 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко