Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/15825/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15825/14 26.11.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальнію "Компанія Галаксі"

До Комунального підприємства "Шкільне харчування"

Про стягнення 138 179,45 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Котович А.В. - представник (дов. б/н від 25.06.2014)

Від відповідача Мішин Ю.С. - представник

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Галаксі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Шкільне харчування» про стягнення стягнення 138 179,45 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/15825/14 та призначено розгляд справи на 03.09.2014.

02.09.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 03.09.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.09.2014 представник відповідача не з'явився.

За таких обставин, а саме в зв'язку з клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою суду від 03.09.2014 відкладено розгляд справи на 26.11.2014.

06.10.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26.11.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано заяву про розстрочку виконання рішення.

В судове засідання 26.11.2014 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 26.11.2014 представник відповідача з'явився, просив задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення.

В судовому засіданні 26.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 10.01.2012 було укладено договір поставки №10/01-1, відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) відповідача - покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1, 1.2, договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору покупець зобов'язується повністю розрахуватись з постачальником протягом 10 банківських діб з моменту поставки. Вид розрахунків - безготівковий.

Згідно п. 5.2 договору перехід прав власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 (п. 8.1договору).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставки відповідно до накладних №00000026 від 10.01.2012, № 00000040 від 11.01.2012, № 00000094 від 17.01.2012 р, №000000124 від 23.01.2012 р., № 000000141 від 24.01.2012 р., № 000000202 від 31.01.2012 р., № 00000070 від 13.02.2012 р., № 00000070 від 13.02.2012 р., № 000000133 від 20.02.2012 р., № 000000188 від 27.02.2012 р., № 000000206 від 28.02.2012 р., № 00000028 від 05.03.2012, № 00000065 від 12.03.2012, № 00000095 від 14.03.2012 р., № 00000150 від 21.03.2012 р., № 00000018 від 03.04.2012 р., № 00000043 від 05.04.2012 р., № 00000082 від 10.04.2012 р., № 00000126 від 17.04.2012 р., № 000001847 від 24.04.2012 р всього на суму 320826,29 грн. позивач поставив товар а відповідач товар отримав

Позивач зазначає, що зобов'язання за договором виконав належним чином, тоді як відповідач не в повній мірі, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 145986,54 грн.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 145986,54 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 145986,54 грн. заборгованості за поставлений товар, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню 3% річних у розмірі 7757,95 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7757,95 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку погашення заборгованості виконання судового рішення то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або своєю ініціативою суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.

Таким чином, необхідною умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналогічна позиція викладена у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", яким визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи приписи вище зазначених норм тв. тяжкий фінансовий стан відповідача, суд приходить до висновку про розстрочку виконання рішення на 4 місяців.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що позивач під час розгляду справи сплачено судовий збір у більшому розмірі, тоді як оплаті підлягають 3074,89 грн. відтак надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 2020,11 грн. підлягає поверненню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України в частині задоволених позовних вимог покладається судом на відповідача, позаяк спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шкільне харчування" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8, код ЄДРПОУ 20043325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1, код ЄДРПОУ 33738180) заборгованість у розмірі 145986 ( сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 7757 ( сім тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн.. 95 коп., судовий збір у розмірі 3074 ( три тисячі сімдесят чотири) грн.. 89 коп., розстрочивши виконання рішення наступним чином - до 26.12.2014 р. 6819,38 грн., до 26.01.2014 - 50 000 грн., до 26.02.2014 - 50 000 грн., до 26.03.2014 - 50000 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" (02099, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв. 1, код ЄДРПОУ 33738180) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 11 коп., сплачений за платіжним дорученнями від 29.05.2014 року № 392 на суму 5095,00грн., оригінал якого знаходяться в матеріалах справи № 910/15825/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2014

Суддя Л.В. Прокопенко