Рішення

від 25.11.2014 по справі 910/21445/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21445/14 25.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-ЛОГ";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Лог Україна";

про стягнення 52 810,54 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Кисельов Д. С., представник, довіреність № 1809/14 від 18.09.2014 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 52 810,54 грн. заборгованості, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21445/14, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 06.10.2014 р. позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 52 810,54 грн.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що в відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, немає достатніх підстав вважати, що невжиття заходів про забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення господарського суду по даній справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року слухання справи № 910/21445/14 відкладено до 13.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року слухання справи № 910/21445/14 відкладено до 25.11.2014 року.

У судовому засіданні 25.11.2014 року представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимогу, у якому, у зв'язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 50 079,00 грн., просить суд стягнути з останнього 400,63 грн. інфляційного збільшення, 2 153,88 грн. штрафу, а також три проценті річних в розмірі 177,03 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання відповідачем ухвали господарського суду м. Києва

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРО-ЛОГ» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ЛОГ Україна» (експедитор) 19.03.2014 р. було укладено договір транспортного експедирування №19/03/2014 (надалі договір), згідно умов якого перевізник прийняв на себе повноваження і обов'язки від імені та за кошти експедитора здійснювати пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом.

У відповідності до п. 2.1. договору транспортного експедирування, на кожне перевезення оформляється транспортне замовлення (заявка), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору транспортного експедирування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки №314-315 від 15.07.2014 року (надалі - заявка) , відповідач замовив у позивача перевезення двома автомобілями вантажу - зерна в Біг Бегах, вагою 22 тони, маршрутом із України (Дніпропетровська область) до Німеччини (м. Бюерен, Bueren).

Відповідно до умов заявки, вартість перевезення та порядок розрахунків були визначені наступним чином - 1 500 Євро по курсу НБУ в гривні на день замитнення автомобіля (за кожне авто), на розрахунковий рахунок перевізника строком до 14 днів після отримання оригіналів документів.

Також, відповідно до умов заявки, перевізник мав надати оригінали документів по виконаним рейсам впродовж 14 днів після розвантаження автомобілів.

Відповідно до п. 5.3 договору транспортного експедирування оплата здійснюється на підставі оригіналів документів, а саме: замовлення (заявки), акту виконаних робіт, податкової накладної, рахунку - фактури, копії товарно-транспортної накладної (CMR, ТТН).

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що ним були повністю виконані всі умови договору транспортного експедирування, перевезення було здійснено в терміни, які визначені в заявці, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями CMR накладних з позначками про прийняття вантажу одержувачем.

Також, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем надано суду акти виконаних робіт (наданих послуг) за замовленими перевезеннями, які підписані сторонами 06.08.2014 (акт №153) та 08.08.2014 (акт №154).

Відповідач в порушення умов договору оплату за надані позивачем послуги не здійснив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 50 079,00 грн.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно рахунків-фактури доданих до матеріалів справи у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 50 079,00 грн. за надані позивачем послуги. Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання в строки, передбачені договором, не виконав.

Представник позивача у судовому засідання 25.11.2014 р. зазначив про погашення відповідачем 17.11.2014 р. суми основного боргу в розмірі 50 079, 00 грн., тобто з порушенням строків, встановлених договором, та після порушення провадження у справі 08.10.2014 року, що підтверджуються банківською випискою з рахунку позивача.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках, як спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, судом прийнято рішення про припинення провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 50 079,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 400,63 грн. інфляційного збільшення боргу, 177,03 грн. трьох відсотків річних та 2 153,88 грн. штрафу.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Пунктом 4.18. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату рахунків перевізника, експедитор сплачує штраф у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок штрафних санкцій та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 400,63 грн. інфляційного збільшення боргу, 177,03 грн. трьох відсотків річних та 2 153,88 грн. штрафу, що відповідача обґрунтованому розрахунку позивача.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-ЛОГ" частково.

Судом встановлено, що основний борг в розмірі 50 079,00 грн. було сплачено відповідачем 17.11.2014 року, а провадження у справі порушено 08.10.2014 року, а отже витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 50 079,00 грн. припинити.

3. Інші позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Лог Україна" (інд. 04073, м. Київ, Московський проспект, 23-Г, код ЄДРПОУ 37896562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-ЛОГ" (інд. 03194, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 13-А, кв. 48, код ЄДРПОУ 38944281) 400 (чотириста) грн. 63 коп. інфляційного збільшення боргу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 03 коп. трьох відсотків річних, 2 153 (дві тисячі сто п'ятдесят три) грн. 88 коп. штрафу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 10.11.2014 р.