Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/3057/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/3057/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року

по справі № 916/3057/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 25 642,59 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25 642,59 грн. за поставлений товар за договором поставки №ЕА-Р-121016/3 від 16.10.2012 року.

Під час розгляду справи позивач подав до суду пояснення від 29.09.2014 року, згідно яких відповідач перерахував позивачу 1500 грн. за договором, що підтверджується банківською випискою по рахунку, та просив зменшити суму позову на 1500 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2014 припинено провадження у справі №916/3057/14 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕРІНА ДІСТРІБ'ЮШН" заборгованість у розмірі 14 813,80 грн., 10 828,79 грн. - 36% річних, витрати на сплату судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором поставки від 16.10.2012 № ЕА-Р-121016/3 у розмірі 14 813,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, також дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення 36% річних у період з 19.09.2014 до 23.07.2014 за прострочення оплати товару у розмірі 10828,79 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що жодних претензій, звернень за невиконання або неналежне виконання апелянтом умов договору, або повернення будь-яких коштів, ніби не сплачених за товар з боку ТОВ «Еріна Дістріб'юшн» скаржник не отримував.

Скаржник зауважує, що позивач не виконав вимогу стосовно досудового врегулювання спору, про що свідчить відсутність будь-яких документів, які б свідчили про зворотнє.

Апелянт зазначає, що позивачем надані розрахунки по поверненню основного боргу відповідно до фальшивої видаткової накладної та 36% річних за весь період прострочення.

Згідно видаткової накладної 04.09.2012 року проведено поставку товару, та згідно умов договору, він повинен був сплатити обумовлену у вказаній накладній суму боргу на протязі 14 днів, отже момент початку нарахування заборгованості починається з 19.09.2012 року і закінчується 19.03.2013 року, а до суду позивач звернувся лише в серпні 2014 року.

Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача 36 % річних на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Разом з тим, апелянт пояснює, що вказаний товар згідно видаткової накладної №4431/41 від 04.09.2012 року він не отримував, у зазначеній накладній про отримання товару відсутній підпис відповідача та печатка, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Також з апеляційної скарги вбачається, що окрім ухвали суду від 04.08.2014 року про порушення провадження у справі та судової повістки на 15.09.2014 року відповідач не отримував ухвал суду, за станом здоров'я представник не зміг прийняти участь в судовому засіданні, у зв'язку з чим був позбавлений він був позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

За таких обставин, оскільки сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, а їх явка не визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.10.2012 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поставки від № ЕА-Р-121016/3 (а.с.12-14) .

Відповідно до пункту 1.1, Договору поставки від 16.10.2012р. № ЕА-Р-121016/3, позивач зобов'язався поставити, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар. Вартість, кількість, асортимент, номенклатура вказується у видаткових накладних на Товар, які є невід'ємними частинами цього Договору і прирівнюються до специфікацій.

Згідно пунктів 2.2, 3.3, 4.1, 5.1 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами узгоджуються сторонами у замовленні та вказуються у видаткових накладних на товар.

Прийом-передача товару здійснюється згідно товарних (видаткових) документів Позивача.

Остаточна ціна товару та ціна конкретної партії товару зазначаються у видаткових накладних та/або актах здачі-приймання на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за поставлений товар здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Позивачем товару Відповідачу та підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 53696,14 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.09.2012 №4 431/41. (а.с.14).

Як вбачається з Обґрунтування суми боргу поданого позивачем 09.10.2014 (а.с. 57) відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 22 000,00 грн., а саме:

від 03.09.2012 - 2 000,00 грн.; від 10.10.2012 - 2 000,00 грн.; від 11.10.2012 - 2 000,00 грн.; від 22.10.2012 - 2 000,00 грн.; від 26.10.2012 - 2 500,00 грн.; від 05.11.2012 - 2 000,00 грн.; від 06.11.2012 - 2 000,00 грн.; від 08.11.2012 - 2 000,00 грн.; від 23.11.2012 - 2 000,00 грн.; від 04.02.2013 - 2 000,00 грн.; від 08.08.2014 - 1 500,00 грн.;

Окрім того, Відповідач 12.11.2012 здійснив повернення товару на суму 16 882,34 грн. /а.с. 59/.

Отже, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що сума боргу відповідача за поставлений товар за Договором поставки становить 14 813,80 грн. (53 696,14 - 22 000,00 - 16 882,34 = 14 813,80).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає висновки суду вірними та обґрунтованими, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, видатковою накладною від 04.09.2012 №4 431/41 підтверджується постачання відповідачу товару на загальну суму 53696,14 грн.

При цьому, довід апелянта про фальшивість видаткової накладної не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, також і посилання на відсутність підпису та печатки не обґрунтовані.

Судовою колегією оглянуто в судовому засіданні 02 грудня 2014 року оригінал видаткової накладної, на якій наявний підпис ОСОБА_1 та відбиток його печатки, що є доказом отримання товару відповідачем.

При цьому, отримання товару підтверджується також і частковою його оплатою на загальну суму 22 000,00 грн., зокрема і під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме 08.08.2014 - 1 500,00 грн., як вбачається з банківської виписки (а.с.46).

Таким чином, враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду даної справи відповідачем не сплачено 14 813,80 грн. вартості поставленого товару.

Також апеляційний суд вважає вірним нарахування 36% річних відповідно до п.6.5 договору в розмірі 10828,79 грн., розрахунок є арифметично вірним та підлягає стягненню.

Доводи апелянта про пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з даною вимогою, а також про можливість нарахування процентів річних судом відхиляється, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що положення ч.6 ст.232 ГК України, а також п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимоги про сплату 36% річних не застосовуються.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія зазначає, що відповідно до матеріалів справи, 18.08.2014 року ОСОБА_1 особисто отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 04.08.2014 року. Судове засідання призначене на 20.08.2014р. (а.с.27)

15.08.2014 року до суду надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи на більш пізню дату.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2014 відкладено розгляд справи на 15.09.2014., отримано відповідачем особисто 29.09.14р.(а.с.54)

Ухвалою суду від 15.09.2014 відкладено розгляд справи на 01.10.2014, яку отримано відповідачем 26.09.2014р.(а.с.53)

Ухвалою суду від 01.10.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд на 16.10.2014, яку отримано відповідачем особисто 04.10.14р.(а.с.55).

Враховуюче викладене, поштовими повідомленнями підтверджується отримання ухвал суду першої інстанції відповідачем особисто, а тому судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на обмеження можливості скористатись своїми правами згідно ст.22 ГПК України.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року по справі № 916/3057/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.12.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко