Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/12038/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12038/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві області та просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року №108726552201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Наказу начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.11.2013 №2410 податковим органом проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій за взаємовідносинами з ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено Акт від 25 листопада 2013 року №691/26552201/36258572.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем: пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 555 830,00 грн.

На підставі означеного вище Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року №108726552201, яким ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 694 787,00 грн., у тому числі за основним платежем на 555 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138 958,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» (покупець) та ТОВ «Транс Централ» (постачальник) укладено договори поставки обладнання від 10 липня 2012 року №1007 та від 23 липня 2012 року №23, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар та комплектуючі до нього згідно із специфікаціями.

Відповідно до специфікацій та видаткових накладних протягом липня 2012 року ТОВ «Транс Централ» поставило позивачу обладнання (статор, кільця, втулки приладдя для переоснащення автоматичного ротаційного триблока, для переоснащення автоматичної машини для укладання пляшок в картонні коробки, електрообладнання до встановлення лінії розливу, приладдя для переоснащення напівавтоматичного депалетизатора скляних пляшок тощо) та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 887 580,00 грн., у тому числі ПДВ - 147 930,00 грн.

Також, за період, що перевірявся, між ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» (покупець) та ТОВ «Ставр Груп» (постачальник) укладено договори поставки обладнання від 06 лютого 2013 року №02П/13, від 14 лютого 2013 року №03П/13, від 25 лютого 2013 року №05П/13 та №06П/13, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити устаткування покупцю відповідно до специфікацій.

Згідно зі специфікаціями, видатковими накладним та рахунками-фактурами ТОВ «Ставр Груп» протягом лютого 2013 року поставило позивачу обладнання (ротаційна закупорювальна установка, комплекти обладнання для переоснащення автоматичної орбітальної установки, машини для укладання пляшок в коробки, автоматичний моноблок роздачі і установки, додаткові частини до установок, ролики, паллетайзери, катушки, ролики та інше) та виписало податкові накладні на загальну суму 2 816 286,00 грн., у тому числі ПДВ - 469 381,00 грн.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору, ТОВ «Ставр Груп» та ТОВ «Транс Централ» мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Висновки ж податкового органу про заниження податку на додану вартість за спірними господарськими операціями ґрунтуються виключно на даних, викладених в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ставр Груп» від 12.06.2013 №143/22/35779742 та в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Централ» від 05.08.2013 №112/22-03/37885985, якими встановлено порушення останніми податкового законодавства, зокрема, в частині формування податкового кредиту, та зазначено про порушення за ланцюгами постачання. З приводу вказаного колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ставр Груп» від 12.06.2013 №143/22/35779742, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізуються шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актом звірки (перевірки) контрагента встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, за змістом цього Акта, податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, факту передачі товарів (послуг), - хоча ніякі первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, висновки Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ставр Груп» від 12.06.2013 №143/22/35779742, зроблені податковим органом, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого постачальника з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Стосовно висновків Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Централ» від 05.08.2013 №112/22-03/37885985, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що

висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за спірний період є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ ТОВ «Італіан Ботлінг Пакінг Груп» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2013 року №108726552201 є протиправним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.