Постанова

від 11.12.2014 по справі 826/17099/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2014 року 08:14 № 826/17099/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомбудсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0014842202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність виконання договорів, укладених з вказаним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ», згідно якого звіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин даного товариства з контрагентами. Вважає, що договори з ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» та позивачем вчинені позивачем без мети настання реальних наслідків. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 10.12.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу від 23.09.2014 №1220, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Житлокомбудсервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд-Снрвіс» ТТМ» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За результатами зазначеної перевірки відповідач склав акт від 17.10.2014 №1526/2652/2202/35137041 (далі - акт від 17.10.2014 №1526/2652/2202/35137041).

Згідно висновків вказаного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за березень 2014 року на загальну суму 554 510,00 грн..

На підставі акта перевірки від 17.10.2014 №1526/2652/2202/35137041 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0014842202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 831765,00 грн., в т.ч. основний платіж - 554510,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 277255,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2014 №0014842202 ТОВ «Житлокомбудсервіс» оскаржило їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Житлокомбудсервіс» (Підрядник) та ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» (Субпідрядник) укладено чотири договори субпідряду, а саме: від 21.01.2014 №22/01-2014 ЛЦ, від 29.01.2014 №29/01-2014 РС, від 14.02.2014 №14/02-2014 ПАР, від 05.03.2014 №05/03-2014 РЗЦ.

Згідно умов зазначених договорів субпідряду, субпідрядник за завданням підрядника зобов'язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами та/або засобами виконати на об'єкті будівельно-монтажні та спеціальні роботи.

На підтвердження виконання зазначеного договору субпідряду за період, який перевірявся, позивач надав суду копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних.

У вказаних актах приймання виконаних будівельних робіт наведено детальний перелік робіт, які виконувались на об'єктах та кількість і види будівельних матеріалів, які були використані.

Позивач зазначив, що договори субпідряду із ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» були укладені з метою забезпечення своєчасного виконання умов договорів, укладених позивачем із ТОВ «Холдингова компанія «Енергомонтажвентиляція» (Генпдрядник). До матеріалів справи позивач надав копії договорів підряду, договорів субпідряду, укладених із зазначеним товариством, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних, договірних цін (а.с. 10-114 Т. ІІ).

Між ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» (Первісний кредитор), ТОВ «ОПТ-Стандарт» (Новий кредитор) та позивачем (Боржник) укладені договори відступлення права вимоги від 04.04.2014 №11/03-14 ПАР, від 01.04.2014 №21/03-14 РЗЦ, від 07.04.2014 №18/04-14 ОПТ, від 10.04.2014 №27/02-14 РС, згідно яких право вимоги за вищезазначеними договорами субпідряду від ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» перейшло до ТОВ «ОПТ-Стандарт» (а.с. 2-9 Т. ІІ).

Розрахунки з ТОВ «ОПТ-Стандарт» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав банківські виписки та платіжні доручення (а.с. 115-128 Т. ІІ).

Зазначені господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд встановив, що на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» позивач включив у березні 2014 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 554 509,59 грн.

В судовому засіданні 10.12.2014 суд допитав в якості свідка директора ТОВ «Житлокомбудсервіс» ОСОБА_1. Свідок пояснив, що працює директором вказаного товариства з травня-червня 2012 року. В цей період товариство здійснювало будівельні роботи по всій території України. Для виконання господарських договорів залучались послуги ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ». Виконання робіт контрагентом перевіряв особисто, для чого їздив на об'єкти на власному автомобілі, в тому числі до інших міст України. Первинні документи підписував особисто на промисловій базі, в офісі, іноді на об'єкті.

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Житлокомбудсервіс» з ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ», дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ».

В обґрунтування зазначених доводів відповідач посилався на матеріали акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 07.06.2014 №259/26-53-22-04-15/38952067 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року (а.с. 154-164 Т. І).

Згідно з висновками вказаного акта, реальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» не підтверджена.

Суд відхиляє посилання відповідача на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ», як на доказ відсутності реального характеру здійснених правочинів між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки з назв та змісту вказаного акта вбачається, що звірка ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» фактично не проводилась і обставини щодо господарських операцій здійснених даним товариством податковим органом реально не встановлювались.

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Також суд відхиляє посилання відповідача на наявність розбіжностей між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» та позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, в матеріалах справи наявна постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 №826/10985/14, якою ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві зобов'язано виключити з ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки, результати якої оформлено актом №259/26-53-22-04-15/38952067 від 07.06.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 року.

На момент здійснення господарських операцій та станом на дату розгляду даної справи, ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України та з веб-сайту Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр» та на якому, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 1846/5 від 14.12.2012 відображається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про юридичних осіб, про органи державної влади і органи місцевого самоврядування як юридичних осіб та про фізичних осіб-підприємців.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів позивачем з ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків не довів наявності умислу у керівників вказаних юридичних осіб на здійснення протиправної діяльності.

Відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісними постачальниками (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» документально підтверджені та мали реальний характер.

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Гранд-Сервіс ТТМ» у спірному періоді, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу сум податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 №0014842202 є протиправним, з огляду на що, підлягає скасуванню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомбудсервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30.10.2014 №0014842202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомбудсервіс» (код ЄДРПОУ 35137041) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський