Постанова

від 17.12.2014 по справі 810/6873/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року 810/6873/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., за участю секретаря судового засідання Глазун Т.О.,

представника позивача - Жмудінського В.П.,

представника позивача: Лелет А.М.,

представника відповідача: Копко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українські печериці" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Українські печериці" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.08.2014 №0005510 та № 0005520.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про несвоєчасну сплату сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки підприємством своєчасно та в повному обсязі сплачувались такі податкові зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями. А відтак, нараховані податковим органом штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ є безпідставними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскільки товариство надало до податкового органу платіжне доручення за лютий 2014 року про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість лише 10.09.2014, це призвело до несвоєчасної сплати підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з січня 2014 по березень 2014 року, та як наслідок донарахування податковим органом штрафних санкцій. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Українські печериці» є юридичною особою, яка перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

ТОВ «Українські печериці» подало до Ірпінської ОДПІ:

- 18.02.2014 року податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за січень 2014 року, відповідно до якої задекларувало суму податку суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягала нарахуванню та спрямовувалася на спеціальний рахунок у розмірі 42743,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2014 №123 (а.с.11);

- 19.03.2014 року податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за лютий 2014 року, відповідно до якої задекларувало суму податку суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягала нарахуванню та спрямовувалася на спеціальний рахунок у розмірі 19638, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.03.2014 №204 (а.с.14);

- 18.04.2014 року податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за березень 2014 року, відповідно до якої задекларувало суму податку суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягала нарахуванню та спрямовувалася на спеціальний рахунок у розмірі 88143,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.04.2014 від №275 (а.с. 17);

- 20.05.2014 року податкову декларацію з ПДВ (скорочену) за квітень 2014 року, відповідно до якої задекларувало суму податку суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягала нарахуванню та спрямовувалася на спеціальний рахунок у розмірі 50920,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.05.2014 № 348 (а.с. 20).

Зазначені декларації були прийняті податковим органом, про що свідчать квитанції про отримання декларацій (а.с. 13,16,19,22).

У серпні 2014 року, посадовими особами Ірпінської ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Українські печериці», за наслідками якої було складено Акт від 29.08.2014 № 134.

Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати ТОВ «Українські печериці» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з податковими деклараціями з ПДВ, спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільськогосподарського господарства за січень, лютий, березень 2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 29.08.2014 № 0005510, яким товариству нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9944,20 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 № 0005520, згідно з яким товариству нараховано штрафні санкції у розмірі 8201,70 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту третього Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11 сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Згідно із підпунктом 203.1. пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що позивач, перебуваючи на спеціальному режимі оподаткування, зобов'язаний подати податкові декларації з податку на додану вартість та самостійно сплатити суми, зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) у строк, передбачений податковим законодавством.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Українські печериці» відповідачем було складено Акт від 29.08.2014 № 134, в якому податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем несвоєчасно сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість за період з січня 2014 по березень 2014 року.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що платіжне доручення за лютий 2014 року про сплату грошового зобов'язання було надано позивачем до податкового органу лише у вересні 2014 року. Зазначив, що у відповідності до пункту третього Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках №11, позивач зобов'язаний був надати не пізніше останнього календарного дня місяця копії платіжних доручень про фактичне зарахування на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожен звітний (податковий) період. Оскільки позивач подав до податкового органу копію платіжного доручення про сплату грошового зобов`язання за лютий 2014 року №123 із запізненням, відповідач вважає, що сума визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість також фактично зарахована на спеціальний рахунок із запізненням. Відтак, податковим органом правомірно нараховані штрафні санкції товариству за несвоєчасну сплату сум визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Проте, під час судового розгляду позивачем були надані платіжні доручення про сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за період з лютого 2014 року по травень 2014 року, з яких судом встановлено, що суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість сплачені позивачем у строки, визначені статтею 203 Податкового кодексу (а.с. 23-26).

Суд вважає, що відповідач помилково ототожнює поняття несвоєчасної сплати грошового зобов'язання та несвоєчасного подання копій платіжних доручень про сплату таких зобов'язань до податкового органу, та невірно трактує норми статті 126 Податкового кодексу України, згідно із якою платник податків несе відповідальність за несвоєчасну сплату таких зобов`язань, а не за несвоєчасне подання податковому органу копій платіжних доручень.

Крім того, суд звертає увагу, що неподання позивачем копії платіжного доручення податковому органу в строки, визначені Порядком №11, ніяким чином не свідчить про ухилення позивача від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та не призвело до втрат бюджету.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області від 29.08.2014 № 0005510 та № 0005520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські печериці» (код ЄДРПОУ: 32810449) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 грудня 2014 р.