Ухвала

від 20.11.2014 по справі 804/1842/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/1842/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 804/1842/14

за позовом ОСОБА_2

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.10.2013 р. № 0009521703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182821,91 грн., в тому числі за основним платежем на суму 121 881,27 грн. та штрафних санкцій на суму 60 940,64 грн., та від 23.10.2014 р. № 0009531703 про застосування фінансової санкції за ненадання первинних документів на суму 510 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу щодо нереальності господарської діяльності позивача, оскільки правомірність ведення господарської діяльності та її відображення в податковому обліку підтверджено первинними документами, і позивач, як добросовісний покупець не повинен відповідати за можливі порушення податкового законодавства постачальником.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 804/1842/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013р. № 0009521703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182 821,91 грн., в тому числі за основним платежем на суму 121881,27 грн. та штрафних санкцій на суму 60 940,64 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано наявністю належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача.

Відмова у задоволенні вимоги про скасування рішення податкового органу щодо накладення стягнення за ненадання первинних документів, обумовлена тим, що відповідачем на запит відповідача не надано відповідних документів, а отже, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених податковим законодавством.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі №804/1842/14 в частині задоволених позовних вимог, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не приділив уваги факту відсутності документів, що підтверджують транспортування товару, що, в свою чергу, свідчить про не підтвердження реального здійснення господарської операції поставки.

Позивач надав в справу письмові заперечення, в яких, вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови, просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Нікопольською ОДПІ проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої податковим органом складений акт від 25.03.2013 р. № 896/172.НОМЕР_1 (а. с.10-24).

В ході даної перевірки перевірено дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами ФОП ОСОБА_2 з іншими контрагентами-постачальниками товарів (послуг), у тому числі з ПП «Топавтотрейд». При цьому, грошові зобов'язання, визначені платнику податків контролюючим органом, сплачені до бюджету у повному обсязі.

Нікопольською ОДПІ, з огляду на отримання акту Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 04.03.2013р. № 518/220/37196177 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Топавтотрейд» (код ЄДРПОУ 37196177) щодо документального підтвердження господарських відносин із суб'єктами господарської діяльності за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р., в зв'язку із встановленням сумнівності фактів здійснення операцій у період з лютого по листопад 2012 року, на підставі п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.73.3, п.73.5 ст.73 ПК України податковий орган звернувся до ФОП ОСОБА_2 із запитом від 03.06.2013 р. № 15164/10/17.1-52 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з ПП «Топавтотрейд» (а. с.25, 26).

ФОП ОСОБА_2 на вказаний запит податкового органу надані пояснення (вх. від 12.06.2013 р.) по взаємовідносинам з ПП «Топавтотрейд», але до запиту не додані запитані первинні документи, що позивачем не заперечується.

Керівником Нікопольської ОДПІ 14.08.2013 р. на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України прийнятий наказ № 80 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Топавтотрейд» за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р. та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах (а. с.27-29).

Згідно зазначеного наказу від 14.08.2013 р. № 80, відповідно до повідомлення від 14.08.2013 р. № 39/04-07-1703 (а. с.30) Нікопольською ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Топавтотрейд» за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р. та подальшої реалізації отриманої продукції (послуг) в поточному та наступних податкових періодах, за результатами якої складений акт від 30.08.2013 р. № 290/04-07-17.03.НОМЕР_1 (а. с.33-55).

23.10.2013 р. на підставі даного акту перевірки Нікопольською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0009521703, яким Підприємцю збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182821,91 грн., в тому числі за основним платежем на суму 121881,27 грн. та штрафних санкцій на суму 60940,64 грн. (а. с.56),

- № 0009531703, яким до Підприємця застосовано фінансову санкцію за ненадання первинних документів на суму 510 грн. (а. с.57).

ФОП ОСОБА_2, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача неправомірними, звернувся до адміністративного суду з даним позовом про їх скасування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Нікопольської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з акту від 30.08.2013 р. в ході перевірки податківцями використано: акт Криворізької центральної міжрайонної ДПІ від 04.03.2013 р. №518/220/37196177 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Топавтотрейд», листи ФОП ОСОБА_2, акт документальної планової виїзної перевірки від 25.03.2013 р. № 896/172.НОМЕР_1, службові записки, декларації з ПДВ.

Так, згідно висновків акту перевірки від 30.08.2013 р. встановлено:

- недодержання Підприємцем вимог ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з постачальником ПП «Топавтотрейд» за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р.;

- відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів по взаємовідносинам з ПП «Топавтотрейд» за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р., які не підпадають під визначення ст.185, ст.189 ПК України;

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підлягає донарахуванню Підприємцю податок на додану вартість на загальну суму 121881,27 грн. за лютий 2012 р.- листопад 2012 р.

- порушення Підприємцем п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів (на перевірку не надано документи, перелік яких вказаний в п.1.11 акту перевірки - з питань підтвердження відносин з ПП «Топавтотрейд») за період, що перевірявся, при здійсненні податкового контролю.

Такі висновки відповідача обґрунтовані:

- відсутністю первинних документів

- даними акту Криворізької центральної міжрайонної ДПІ від 04.03.2013 р. №518/220/37196177 (а. с.52-57), яким зафіксована відсутність підтвердження реальності проведених господарських відносин ПП «Топавтотрейд» із платниками податків по ланцюгу постачання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що насамперед на висновках акту від 04.03.2013 р. базуються висновки акту перевірки позивача від 30.08.2013 р.

Так, податківці дійшли висновків про порушення Підприємцем ст.228 ЦК України, яке полягає в укладанні правочину, що суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є недійсним (а. с.50).

Стосовно посилань податківців на дані акту від 04.03.2013 р. № 518/220/37196177 колегія суддів враховує те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 р. у справі № 804/8007/13-а задоволені позовні вимоги ПП «Топавтотрейд» до Криворізької центральної МДПІ в частині скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення податку на прибуток та збільшення податку на додану вартість, які прийняті податковим органом на підставі акту від 04.03.2013 р. №518/220/37196177 в зв'язку з визнанням безтоварними операцій ПП «Топавтотрейд» з суб'єктами господарювання за період з 01.02.2012 р. по 30.11.2012 р. (а. с.61-70).

Щодо посилань скаржника на порушення позивачем ст.228 ЦК України, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину.

Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними правочини, укладені позивачем з ПП «Топавтотрейд».

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення недійсності правочинів в актах перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень.

Тим більш, що частиною 1 статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, згідно ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, доручення не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не було надано суду належних доказів встановлення вини та умислу позивача щодо порушення публічного порядку та завдання шкоди державі, не надано суду і відповідного вироку суду щодо позивача постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акти перевірки від 30.08.2013 р. не тільки не містить посилань на вину позивача, яка виразилась в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ненадання первинних документів під час проведення перевірки згідно чинного законодавства не є підставою для встановлення фіктивності (нікчемності) правочинів (господарських операцій).

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 30.08.2013 р. про надійність правочину, не міг керуватись лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ПП «Топавтотрейд», його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: судовим рішенням про визнання його таким або вироком суду про визнання вини позивача.

Не надано суду також і вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача по ланцюгу постачання і доказів того, що предметом досліджених органами ДПС в актах від 30.08.2013 р. і від 04.03.2013 р. господарських операцій по ланцюгу постачання були ті ж товари, що передавалась за договором від ПП «Топавтотрейд» позивачу.

Разом з тим, колегія суддів, бере до уваги, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, що між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП «Топавтотрейд» (Постачальник) укладено договір поставки № 22 від 04.01.2012 р., згідно якого умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця деталі та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість у строки та на умовах, визначених цим договором та /або будь-якими додатками до нього та рахунками-фактурами (а. с.78-81).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації господарських операцій з виконання ремонтних робіт.

Також не надано доказів відсутності державної реєстрації контрагента позивача в якості юридичних осіб на момент реалізації вказаної господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій щодо виконання ремонтних робіт, а саме: додаткову угоду, рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товару (а.с.82-205).

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані ПП «Топавтотрейд», і які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

На підтвердження транспортування товару власним автотранспортом покупця (КАМАЗ 5511) позивачем надано суду свідоцтво про реєстрацію ТЗ (а. с.206) та подорожні листи вантажного автомобіля (а. с.207-229), що не суперечить вимогам Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМУ від 25.02.2009 р. № 207 «Про затвердження» і нормам Закону України «Про автомобільний транспорт».

При цьому, посилання скаржника на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних є безпідставним, оскільки при перевезенні для власних потреб наявність товарно-транспортної накладної взагалі не вимагається.

Отже, вищезазначені бухгалтерські документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

Тобто, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Підприємця матеріали справи не містять.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що податковим органом заперечується правомірність постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тобто в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0009521703, яким Підприємцю збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182 821,91 грн., в тому числі за основним платежем на суму 121 881,27 грн. та штрафних санкцій на суму 60 940,64 грн. (а. с.56).

Проте, з огляду на викладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає протиправним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 р. № 0009521703, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Нікопольської ОДПІ та для скасування постанови суду першої інстанції від 13 лютого 2014 р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 804/1842/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 804/1842/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко