Постанова

від 12.12.2014 по справі 810/6560/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 грудня 2014 року           810/6560/14 Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом          Державної податкової  інспекції  у Києво- Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" про           стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі – позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (надалі – відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 18618,64 грн. Ухвалами суду від 25.11.2014 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.12.2014. В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, у порядку письмового провадження. Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином в судове засідання не з'явився. Заяв або заперечень до суду не надсилав. До суду повернувся конверт, в якому відповідачу надсилались відповідні ухвали з довідкою пощти ф-20 «за закінченням терміну зберігання» (штрих-код 0113317772709). Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Враховуючи те, що до суду повернувся конверт направлений відповідачу за належною адресою, суд керуючись статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що такий конверт вручений відповідачу належним чином. Однак, суд не застосовує частини 3 та 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що відповідач ухвалу суду не одержав. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.   Зважаючи на вищезазначене, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи здійснювати  в письмовому провадженні. Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне. Товариство  «Агро-Інтер» зареєстровано як юридична особа 24.01.2003, Києво-Святошинською районою державною адміністрацією Київської області, як платник податків відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київській області ДПС об'єднаної з 30.01.2003 року за № 14-34. У січні 2014 року посадовими особами податкового органу була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань  за період з 31.01.2013 по 15.07.2013 р. За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 09.01.2014 № 173/1504. На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення  форми «Ш» від 09.01.2014., №0000091503 та  №0000081503. За даними податкового органу, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 18618,64 грн. (основний платіж – 18519,40 грн., пеня – 99, 24 грн.,). Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову суд виходить з наступного. Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України вiд 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон України № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються норми Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація  подається  за  звітний  період  в установлені   цим  Кодексом  строки  органу  державної  податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний  за  кожний  встановлений цим  Кодексом  звітний  період  подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку,  платником якого він  є,  відповідно  до цього  Кодексу  незалежно  від  того,  чи  провадив  такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, визначено, що податкові декларації,  крім випадків, передбачених цим Кодексом,  подаються  за  базовий звітний (податковий) період,  що дорівнює календарному місяцю (у  тому  числі  в  разі  сплати місячних  авансових  внесків)  - протягом 20 календарних днів,  що настають  за  останнім  календарним  днем  звітного  (податкового) місяця. Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова  декларація  подається  за  базовий  звітний (податковий) період,  що дорівнює  календарному  місяцю,  протягом 20 календарних  днів,  що  настають  за  останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у  разі  коли  сума  грошового  зобов'язання   платника податків,   передбаченого  податковим  або  іншим  законодавством, контроль за дотриманням якого  покладено  на  контролюючі  органи, розраховується  контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів,  передбаченого для  громадян), або  у  разі  коли  за  результатами  перевірки контролюючий орган встановлює  факт  невідповідності  суми  бюджетного  відшкодування сумі,  заявленій  у  податковій  декларації,  або  зменшує  розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на  прибуток  або  від'ємного  значення  суми  податку  на  додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове       повідомлення-рішення       надсилається (вручається)  за  кожним окремим податком,  збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною   (фінансовою)   санкцією   за   порушення   норм  іншого законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено  на  такий контролюючий орган,  та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове  повідомлення-рішення  вважається  надісланим (врученим) юридичній особі,  якщо його  передано  посадовій  особі такої   юридичної  особи  під  розписку  або  надіслано  листом  з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення     вважається      надісланим (врученим)  фізичній  особі,  якщо  його вручено їй особисто чи її законному  представникові  або  надіслано  на  адресу  за   місцем проживання  або  останнього  відомого її місцезнаходження фізичної особи з  повідомленням  про  вручення.  У  такому  самому  порядку надсилаються  податкові  вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення   або   податкові  вимоги,  або  рішення  про результати розгляду скарги через відсутність за  місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу,  або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження  фактичного  місця  розташування  (місцезнаходження) платника    податків    або    з    інших    причин,     податкове повідомлення-рішення  або   податкова   вимога,  або  рішення  про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику  податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Оскільки, у відповідача була наявна заборгованість, позивачем останньому було надіслано вимогу про сплату боргу від 17.01.2014 № 23-15 на суму 3654,41 грн. Вказана податкова вимога направлена позивачем на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв'язку, однак вимогу не було вручено. Натомість, повернувся конверт з довідкою пошти «ф-20» із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у  разі  коли  у  платника  податків,  якому  надіслано (вручено)  податкову вимогу,  сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся  сума  податкового  боргу  такого  платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Позивачем додано до матеріалів справи довідку про відкриті рахунки відповідача у банках, обслуговуючих відповідача, згідно до переліку 3 рахунки платника податків – у валюті українська гривня. Враховуючи наведене та з огляду на те, що відповідач заперечень до суду не подав, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу у встановленому законодавством порядку не оскаржив та заборгованість не сплатив, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в:         1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.           2.          Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»  (ідентифікаційний код юридичної особи -32342986, з банківських рахунків в українській гривні, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 18 618 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень  64  копійки.         3.          Копію постанови надіслати сторонам. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Терлецька О.О.