Постанова

від 17.12.2014 по справі 802/4048/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2014 р. Справа № 802/4048/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Щолокова Ю.В., Миколайчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) з позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029101702 від 11.11.2014р.

Позов мотивовано тим, що посадовими особами Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Внучата" (ЄДРПОУ 32938801) за період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 609/17/НОМЕР_2 від 23.10.2014р. Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029101702 від 11.11.2014р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50 825 грн., з них, за основним платежем - 40 660 грн., за штрафними санкціями - 10 165 грн.. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки воно є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні позивач та його повноважний представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях (т. 1 а.с. 93-99), просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Окремо зазначили, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Могилів-Подільським міжрайонним управлінням юстиції 22.02.2011р. № 21780000000004414, станом на дату проведення перевірки перебував на обліку у Могилів-Подільській ОДПІ Вінницької області ДПС.

Відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, та наказу від 16.09.2014р. № 746 та наказу від 26.09.2014р. № 760, виданих Могилів-Подільською ОДПІ, посадовою особою Могилів-Подільської ОДПІ Вінницької області ДПС проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Внучата" (ЄДРПОУ 32938801) за період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р., наслідки якої відображені в акті № 609/17/НОМЕР_2 від 23.10.2014р.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1.:

1) п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р. на загальну суму 40 660 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_1 звернувся із письмовими запереченнями на акт перевірки до Могилів-Подільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, розглянувши, які остання висновки, що викладені в акті перевірки № 609/17/НОМЕР_2 від 23.10.2014р. щодо встановлених порушень, залишила без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0029101702 від 11.11.2014р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 50 825 грн., з них, за основним платежем - 40 660 грн., за штрафними санкціями - 10 165 грн..

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0029101702 від 11.11.2014р. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що висновки акту перевірки не обґрунтовані, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято податковим органом в порушення вимог чинного законодавства. При цьому суд виходить із наступного.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Так, в ході проведеної перевірки, згідно з поданими документами, а саме, податковими деклараціями з ПДВ за вересень 2013 року по квітень 2014 року та додатків 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, отримані від ТОВ "Внучата" було включено до податкового кредиту декларацій з ПДВ за вересень 2013 року по квітень 2014 року на загальну суму ПДВ 40 660 грн.

В акті зазначено, що Могилів-Подільською ОДПІ отримано від Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області:

- акт № 1046/2203/32938801 від 17.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Внучата" (код ЄДРПОУ 32938801) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ФГ "Лан-ЛВП" (код ЄДРПОУ 35155317) за вересень 2013р., ТОВ "Ротор-Ф" (код ЄДРПОУ 38896909) за листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014 р.;

- акт № 1576/2203/32938801 від 13.06.2014р. "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Внучата" (код ЄДРПОУ 32938801) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Гай-Вінниця" (код ЄДРПОУ 38896872) за період з лютого по березень 2014 року, ТОВ "НЬЮІСТ Україна" (код ЄДРПОУ 38830722) за грудень 2013р., з ТОВ "Ротор-Ф" (код ЄДРПОУ 38896909) за січень 2014р.;

- акт № 1983/2203/32938801 від 22.07.2014р. "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Внучата" (код ЄДРПОУ 32938801) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Поберіжжя" (код ЄДРПОУ 31675648) за квітень 2014 року.

Причиною неможливості проведення звірки стало, зокрема, з відсутність посадових осіб ТОВ "Внучата" за податковою адресою та відсутністю будь-яких документів щодо проведення його господарської діяльності.

У зв'язку із наведеним, перевіряючим сформовано висновок, що у ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ "Внучата" (код ЄДРПОУ 32938801) в розумінні ст. 134 ПК України, і як наслідок завищено суму податкового кредиту з ПДВ.

Ретельно перевіривши доводи податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з вересня 2013 року по квітень 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (за договором - Експедитор) та ТОВ "Внучата" (за договором - Виконавець) було укладено ряд договорів-заявок про надання транспортно-експедиційних послуг, а саме: № 1-260913х від 26.09.2014р.; № 1-3009131х від 30.09.2013р.; № 1-300913х від 02.10.2013р.; № 1-04112013х від 04.11.2013р.; № 1-07112013х від 07.11.2013р.; № 1-18112013х від 18.11.2013р.; № 605-21112013х від 21.11.2013р.; № 1-28112013х від 28.11.2013р.; № 27-28112013х від 27.11.2013р.; № 1-0212013 від 02.12.2013р.; № 1-0712013х від 07.12.2013р.; № 1-10122013х від 10.12.2013р.; № 1-10122013-1х від 10.10.2013р.; № 1-2012013х від 20.12.2013р.; № 1-2312013х від 23.12.2013р.; № 1-2412013х від 24.12.2013р.; № 1-15012014х від 15.01.2014р.; № 1-200114х від 20.01.2014р.; № 1-210114х від 21.12.2014р.; № 1-240114х від 24.01.2014р.; № 1-270114х від 27.01.2014р.; № 1-110114х від 11.01.2014р.; № 1-40114х від 04.02.2014р.; № 1-60214х від 06.02.2014р.; № 1-100214х від 10.02.2014р.; № 1-170214х від 17.02.2014р.; № 1-240114х від 24.01.2014р.; № 1-140214х від 14.02.2014р.; № 1-170214х від 17.02.2014р.; № 1-1702142х від 17.02.2014р.; № 1-050214х від 05.02.2014р.; № 1-240214 від 24.02.2014р.; № 1-40314х від 04.03.2014р.; № 1-2402142х від 24.02.2014р.; № 1-70214х від 07.02.2014р.; № 1-60314 від 06.03.2014р.; № 1-603141 від 06.03.2014р.; № 1-70314 від 07.03.2014р.; № 1-120314 від 12.03.2014р.; № 1-1203141 від 12.03.2014р.; № 1-1703141 від 17.03.2014р.; № 1-170314 від 17.03.2014р.; № 1-1703142 від 17.03.2014р.; № 1-240314 від 24.03.2014р.; № 1-260314 від 26.03.2014р.; № 1-020414 від 02.04.2014р.; № 1-030414 від 03.04.2014р.; № 1-0204142 від 02.04.2014р.; № 1-70414 від 05.04.2014р.; № 1-070414 від 07.04.2014р.; № 1-0704142 від 07.04.2014р.; № 1-080414 від 08.04.2014р.; № 1-804141 від 08.04.2014р.; № 1-110414 від 11.04.2014р.; № 1-140414 від 14.04.2014р.; № 1-80414 від 08.04.2014р.; № 1-150414 від 15.04.2014р.; № 1-1504143 від 15.04.2014р.; № 1-1504142 від 15.04.2014р.; № 1-2204141 від 22.04.2014р.; № 1-2504141 від 25.04.2014р.; № 1-250414 від 25.04.2014р.; № 1-290414 від 29.04.2014р., відповідно до умов яких Експедитор доручає, а Виконавець зобов'язується вчасно надати під завантаження технічно справний, в належному санітарному стані автомобіль.

Факт виконання умов договорів-заявок підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними: № 3 від 30.09.2013р., № 8 від 30.09.2013р., № 20 від 02.10.2013р., № 8 від 04.11.2013р., № 25 від 07.11.2013р., № 97 від 25.11.2013р., № 98 від 25.11.2013р., № 96 від 28.11.2013р., № 113 від 29.11.2013р., № 14 від 02.12.2013р., № 109 від 07.12.2013р., № 28 від 10.12.2013р., № 30 від 10.12.2013р., № 108 від 20.12.2013р., № 111 від 23.12.2013р., № 110 від 24.12.2013р., № 53 від 20.01.2014р., № 54 від 23.01.2014р., № 80 від 23.01.2014р., № 70 від 25.01.2014р., № 75 від 28.01.2014р., № 7 від 03.02.2014р., № 13 від 05.02.2014р., № 24 від 07.02.2014р., № 32 від 11.02.2014р., № 50 від 18.02.2014р., № 41 від 17.02.2014р., № 60 від 17.02.2014р., № 49 від 17.02.2014р., № 61 від 19.02.2014р., № 112 від 27.02.2014р., № 16 від 04.03.2014р., № 62 від 06.03.2014р., № 28 від 06.03.2014р., № 27 від 06.03.2014р., № 63 від 07.03.2014р., № 64 від 07.03.2014р., № 65 від 10.03.2014р., № 66 від 13.03.2014р., № 67 від 13.03.2014р., № 69 від 18.03.2014р., № 68 від 18.03.2014р., № 70 від 19.03.2014р., № 178 від 25.03.2014р., № 179 від 25.03.2014р., № 240 від 31.03.2014р., № 8 від 04.04.2014р., № 151 від 04.04.2014р., № 82 від 06.04.2014р., № 43 від 08.04.2014р., № 55 від 09.04.2014р., № 81 від 09.04.2014р., № 178 від 09.04.2014р., № 95 від 11.04.2014р., № 1 від 16.04.2014р., № 150 від 15.04.2014р., № 152 від 17.04.2014р., № 160 від 17.04.2014р., № 159 від 17.04.2014р., № 153 від 18.04.2014р., № 161 від 23.04.2014р., № 190 від 23.04.2014р., № 179 від 26.04.2014р., № 180 від 28.04.2014р., № 189 від 29.04.2014р.;

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-000008 від 30.09.2013р., № ОУ-000008 від 30.09.2013р., № ОУ-000020 від 02.10.2013р., № ОУ-000008 від 04.11.2013р., № ОУ-000025 від 07.11.2013р., № ОУ-000097 від 25.11.2013р., № ОУ-000098 від 25.11.2013р., № ОУ-000096 від 28.11.2013р., № ОУ-000113 від 29.11.2013р., № ВН-0000014 від 02.12.2013р., № ВН-0000109 від 07.12.2013р., № ВН-0000028 від 10.12.2013р., № ВН-0000030 від 10.12.2013р., № ВН-0000108 від 20.12.2013р., № ВН-0000111 від 23.12.2013р., № ВН-0000110 від 24.12.2013р., № ОУ-000053 від 20.01.2014р., № ОУ-000054 від 23.01.2014р., № ОУ-000080 від 23.01.2014р., № ОУ-000070 від 25.01.2014р., № ОУ-000075 від 28.01.2014р., № ОУ-000007 від 03.02.2014р., № ОУ-000013 від 04.02.2014р., № ОУ-000024 від 07.02.2014р., № ОУ-000032 від 11.02.2014р., № ОУ-000050 від 18.02.2014р., № ОУ-000041 від 17.02.2014р., № ОУ-000060 від 17.02.2014р., № ОУ-000049 від 17.02.2014р., № ОУ-000061 від 19.02.2014р., № ОУ-000112 від 27.02.2014р., № ОУ-000016 від 04.03.2014р., № ОУ-000062 від 06.03.2014р., № ОУ-0000028 від 06.03.2014р., № ОУ-0000027 від 06.03.2014р., № ОУ-0000063 від 07.03.2014р., № ОУ-0000064 від 07.03.2014р., № ОУ-0000065 від 10.03.2014р., № ОУ-0000066 від 13.03.2014р., № ОУ-0000067 від 13.03.2014р., № ОУ-0000069 від 18.03.2014р., № ОУ-0000068 від 18.03.2014р., № ОУ-0000070 від 19.03.2014р., № ОУ-0000178 від 25.03.2014р., № ОУ-0000179 від 25.03.2014р., № ОУ-0000240 від 31.03.2014р., № ОУ-0000008 від 04.04.2014р., № ОУ-0000151 від 04.04.2014р., № ОУ-0000007 від 04.04.2014р., № ОУ-0000082 від 06.04.2014р., № ОУ-000043 від 08.04.2014р., № ОУ-0000055 від 09.04.2014р., № ОУ-000178 від 09.04.2014р., № ОУ-0000095 від 11.04.2014р., № ОУ-0000011 від 16.04.2014р., № ОУ-0000150 від 15.04.2014р., № ОУ-0000152 від 17.04.2014р., № ОУ-0000253 від 17.04.2014р., № ОУ-0000159 від 17.04.2014р., № ОУ-0000153 від 18.04.2014р., № ОУ-0000161 від 23.04.2014р., № ОУ-0000190 від 23.04.2014р., № ОУ-000179 від 26.04.2014р., № ОУ-0000180 від 28.04.2014р., № ОУ-0000189 від 29.04.2014р.;

- товарно-транспортними накладними: № 26092013-1 від 26.09.2014р., № 111 від 01.10.2013р., № 433-2 від 02.10.2013р., № 329 від 04.11.2013р., № 811 від 08.11.2013р., № 77 від 18.11.2013р., № Р1424 від 21.11.2013р., № 1128 від 28.11.2013р., № 245 від 28.11.2013р., від 03.12.2013р., № 057894 від 09.12.2013р., № 1210/2 від 10.12.2013р., № 1112 від 11.12.2013р., від 23.12.2013р., № 115/1 від 15.01.2014р., від 21.01.2014р., № 170 від 22.01.2014р., № РН-0000069 від 24.01.2014р., № 2701 від 27.01.2014р., № АВ05026771 від 11.01.2014р., № 23 від 05.02.2014р., від 06.02.2014р., № 28 від 10.02.2014р., № 27 від 10.02.2014р., від 17.02.2014р., № Р1 від 24.01.2014р., від 15.02.2014р., від 17.02.2014р., від 18.02.2014р., № 0000000639 від 07.02.2014р., № 43 від 26.02.2014р., № 42 від 25.02.2014р., № 41 від 25.02.2014р., № 311 від 03.03.2014р., № 517 від 24.02.2014р., № 351 від 08.02.2014р., № 57 від 07.03.2014р., № 56 від 07.03.2014р., від 07.03.2014р., № 311 від 03.03.2014р., № 149 від 12.03.2014р., від 12.03.2014р., № 02 від 18.03.2014р., від 17.03.2014р., № 317/1 від 17.03.2014р., від 24.03.2014р., від 26.03.2014р., № 46 від 28.03.2014р., від 03.04.2014р., № 1462618 від 06.04.2014р., № 1462617 від 06.04.2014р., № 1462619 від 06.04.2014р., № 1462604 від 06.04.2014р., № 7 від 08.04.2014р., № Р350 від 08.04.2014р., № 408/1 від 08.04.2014р., № 1 від 09.04.2014р., № 6014004988/НОМЕР_4 від 15.04.2014р., № 408/2 від 08.04.2014р., № 779 від 17.04.2014р., № 790 від 17.04.2014р., № 789 від 17.04.2014р., № 40 від 17.04.2014р., № 23/04 від 22.04.2014р., № 1 від 22.04.2014р., № 2564-1 від 25.04.2014р., № 20140425-02 від 25.04.2014р., № 20140425-01 від 25.04.2014р., № 5 від 29.04.2014р., № РОСН453 від 29.04.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (надалі - Положення № 88) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що усі вище перераховані первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій за період з вересня 2013 року по квітень 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Внучата", відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Факт здійснення господарських операцій згідно договорів-заявок та виникнення в результаті даної події податкового зобов'язання в позивача зі сплати ПДВ в період з вересня 2013 року по квітень 2014 року в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "Внучата" підтверджується вище переліченими первинними документами.

Зазначені податковим органом такі підстави для зменшення податкового кредиту, як встановлення у ТОВ "Внучата" відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання ТМЦ (послуг) від ТОВ "Гай Вінниця", ТОВ "Ньюіст Україна", ТОВ "Ротор Ф" , а також відсутність ТОВ "Внучата" за податковою адресою, є необґрунтованими, оскільки, податковим органом оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, так як відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зі змісту акту перевірки № 609/17/НОМЕР_2 від 23.10.2014р. та пояснень представника відповідача судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Внучата" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі актів Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 1046/2203/32938801 від 17.04.2014р., № 1576/2203/32938801 від 13.06.2014р., № 1983/2203/32938801 від 22.07.2014р., що оцінюється судом критично.

Отже, вказані вище обставини, свідчать про те, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Внучата", були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Внучата" віднесло 40 660 грн. до податковою кредиту, за вересень 2013 року по квітень 2014 року, внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Внучата" на підставі відповідних первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Наявність у позивача усіх первинних документів внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ "Внучата" необхідних для визначення правильності формування податкового кредиту не заперечувалась представником відповідача.

Висновок податкового органу про не реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Внучата" носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до п.п. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (ч. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Крім того, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "нереальність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Дана правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. (К/9991/50772/12).

Висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 40 660 грн. є необґрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Відтак, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладеного в акті перевірки № 609/17/НОМЕР_2 від 23.10.2014р., з огляду на поверховість перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, оскаржуване рішення не відповідає критеріям визначеним у статті 2 КАС України. Відтак, позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (Постанова N 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Конституцією України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0029101702 від 11.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович