Рішення

від 03.12.2014 по справі 922/4396/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р.Справа № 922/4396/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет", м. Харків про стягнення коштів в сумі 23 273,81 грн. за участю представників сорін:

від позивача - Чесаченка А.В. (дов. б/н від 20.12.2013 року);

від відповідач - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (Вх.№ 39469 від 10.11.2014 року) просило суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 21 901 грн., пеню в розмірі 1 372,81 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором поставки № к116113 від 16.01.2013 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.10.2014 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.10.2014 року об 11:20 год.

Ухвалами суду від 28.10.2014 року та від 18.11.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у призначені судові засідання, а також неподанням останнім витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався на 03.12.2014 року о 12:30 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 03.12.2014 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач своїм правом на участь в господарських засіданнях не скористався та жодного разу не прибув до суду. Витребуваних судом документів не надав. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та достатність часу, наданого ля підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Так, 16.01.2013 року між ТОВ "Конріл" (Подавець) та ТОВ "Рокфор маркет" (Покупець) був укладений договір поставки № к116113 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах та в порядку визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.3. поставка товару оформлюється накладними, які є невідє'мною частиною цього договору. В накладних зазначаються асортимент, кількість та ціна товару, а також загальна сума грошових коштів, що підлягають оплаті.

Згідно п. 4.1. Договору, Покупець зобов'язується оплатити товар загальну суму визначену в кожній накладній не пізніше ніж через 50 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач в період з 29.04.2014 року по 29.05.2014 року передав у власність відповідачу товар загальною вартістю 22 631,16 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками обох підприємств (20 - 32).

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 21 901 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21 901 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21 901 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1 372,81 грн., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати поставленої продукції покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати

Позивачем до матеріалів справи було надано уточнений розрахунок пені, здійснений відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за яким сума штрафних санкцій внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання склала в загальному розмірі 1 372,81 грн. за весь період прострочення за кожною поставкою.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем суми штрафу та встановлено, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (61044, м. Харків, проспект Московський, 257, код ЄДРПОУ 37658078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конріл" (01042, м. Київ, вул. Чигорина, 55, код ЄДРПОУ 37956956) суму основної заборгованості в розмірі 21 901 грн., пеню в розмірі 1 372,81 грн., а також судовий збір в сумі 1 827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2014 р.

Суддя С.Ч. Жельне

справа № 922/4396/14