Постанова

від 13.11.2014 по справі 807/2799/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 рокум. Ужгород № 807/2799/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Меренич І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед", представник - Ігнатьо Б. Я.,

відповідача: управління Укртрансінспекції у Закарпатській області, представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2014, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" в особі представника - Ігнатьо Богдана Ярославовича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2014.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Позивач стверджує, що 02.07.2014 під час перевірки водієм ОСОБА_2 інспектуючим особам було пред'явлено тахокарту за 02.07.2014. Зазначає, що діючою на території України редакцією ЄУТР вимоги про наявність у водія транспортного засобу 29 тахокарт не передбачено. Відтак, посилання відповідача в оскаржуваних постановах на відсутність щоденних реєстраційних листків за окремі дні є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення від 15.09.2014 № 07/14-3, в яких зазначає, що Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті тахокарту визначено як відповідний документ, а відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", передбачена п.2 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач заперечення проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Суд на місці ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача, проти чого не заперечував представник позивача.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.11.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 329508.

02.07.2014 о 09 год. 30 хв. старшими державними інспекторами відділу лінійного контролю управління Укртрансінспекції у Харківській області Билінка М. О. та Троневич О. А. на підставі завдання на перевірку від 01.07.2014 № 004425 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за місцем: Харківська область, а/д Київ-Харків-Довжанський 471 км, за результатами якої складено акт № 088748, в якому зафіксовано, що водій ОСОБА_2 транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед", надавав послуги по перевезенню вантажів згідно товарно-транспортної накладної № 00000002393 від 01.07.2014 транспортним засобом повною масою понад 12 тонн, обладнаним тахографом, без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія за поточний та попередні 28 днів, чим порушено наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385.

07.08.2014 за результатами проведеної перевірки заступником начальника управління Укртрансінспекції у Закарпатській області Кейс С. Г. винесено 29 постанов про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - порушення водієм транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 режимів праці та відпочинку у період з 04.06.2014 по 02.07.2014 (відсутні щоденні реєстраційні листки) в сумі 340,00 грн. згідно кожної постанови. Всього до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи на загальну суму 9860,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок), яким визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень (п.1 Порядку).

Відповідно до п.2 Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п.3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, у відповідності до абз.2 ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення), розділ VI якого регламентує облік робочого часу водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно п.6.1 розділу VI Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до п.4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства інфраструктури України від 29.12.2011 № 659 та від 01.072014 № 290, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім п.6.1 Положення, затвердженого цим наказом, який набирає чинності для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн, нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю від 50 до 150 км - з 01.06.2013.

Отже, починаючи з 01 червня 2013 року водії, які здійснюють перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Згідно п.1.4 Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (п.1.4 Інструкції).

У відповідності до п.3.3 вказаної Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно п.4.1 Поправки № 6 до Європейської угоди, з дати набуття чинності змін до ЄУТР, тобто з 20 грудня 2009 року водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та ті, які використовувалися водієм за попередні 15 календарних днів, тобто 7+15 тахокарт, та через три місяці після дати набуття чинності змін до ЄУТР - за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт.

Таким чином, суд констатує, що твердження позивача про те, що діючою на території України редакцією ЄУТР вимоги про необхідність наявності у водія транспортного засобу 29 тахокарт не передбачено, не відповідає дійсності.

Щодо твердження позивача про те, що 02.07.2014 під час перевірки водієм ОСОБА_2 державним інспекторам було пред'явлено тахокарту за 02.07.2014, то воно не підтверджено жодними доказами. З акту проведення перевірки № 088748 вбачається, що водій ОСОБА_2 надавав послуги по перевезенню вантажів транспортним засобом повною масою понад 12 тонн, обладнаним тахографом, без робочої тахокарти за поточний день. В судовому засіданні представником позивача тахокарту за 02.07.2014 суду надано не було.

Стосовно твердження позивача про те, що Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті тахокарту визначено як відповідний документ, а відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена п.2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", то суд зазначає, що тахограф та тахокарта є носієм інформації про дотримання водієм режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю підтверджує порушення режимів праці та відпочинку водієм транспортного засобу, а відповідальність за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів передбачена абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Проте, суд не може погодитися з позицією відповідача щодо застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" адміністративно-господарських санкцій, передбачених абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за кожен день ненадання тахокарт окремо, з огляду на таке.

Види порушень та розміри адміністративно-господарських штрафів за їх вчинення встановлені положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, абз.8 ч. 1 цієї статті передбачено штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів.

Суд вважає, що порушення режиму праці та відпочинку є триваючим правопорушенням, оскільки воно пов'язане з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, і припиняється або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Таким чином, порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів є одним порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 340,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для винесення постанов про застосування штрафів (за теж саме правопорушення за тим же самим актом перевірки) за кожен день відсутності тахокарт окремо.

У відповідності до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" до управління Укртрансінспекції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2014 - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 07.08.2014 за №№ 030262, 030261, 030260, 030259, 030258, 030257, 030256, 030255, 030254, 030253, 030252, 030251, 030250, 030249, 030248, 030247, 030246, 030245, 030244, 030243, 030242, 030241, 030240, 030239, 030238, 030237, 030236, 030235.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фортіс-Транс Спед" (вул. Борканюка, 20, с. Руські Геївці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89434, ідентифікаційний код 37407352) судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 119,70 (сто дев'ятнадцять гривень сімдесят копійок) грн.

4.В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін