Постанова

від 18.12.2014 по справі 823/2757/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2757/14 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Звенигородське племпідприємство», Головного управління Держземагентства у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Звенигородське племпідприємство» до Головного управління Держземагентства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій, визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Звенигородське племпідприємство» (надалі за текстом - «ТОВ «Звенигородське племпідприємство») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій Головного управління Держземагентства у Черкаській області (надалі за текстом - «Головне управління») щодо відмови у поновленні договору оренди землі. Позивач просив також визнати укладеною додаткову угоду про поновлення названого договору.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Посилаючись на те, що в порушення наведених законодавчих приписів відповідач відмовив йому у поновленні договору оренди землі, ТОВ «Звенигородське племпідприємство» просило задовольнити позов.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. адміністративний позов задоволено частково та визнано протиправними дії Головного управління щодо відмови у поновленні договору оренди землі. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Вказуючи на допущені, на думку Головного управління, судом порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Звенигородське племпідприємство».

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2003 р. між Звенигородською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством «Звенигородське племпідприємство» укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого останньому передано в короткострокове, платне користування земельну ділянку із земель резервного фонду площею 34,1 га, яка знаходиться в с. Озірна, Звенигородського району, Черкаської області.

Названий договір укладено терміном на 5 років та зареєстровано в ДП Звенигородський районний центр державного земельного кадастру, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 130 від 30.12.2003 р.

Згідно договору оренди землі від 18 травня 2009 р. Звенигородська районна державна адміністрація передала відкритому акціонерному товариству «Звенигородське племпідприємство» у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 41,2554 га в адміністративних межах Озірнянської сільської ради за межами с. Озірна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом статті 8 цього договору його укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право його поновлення на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Договір зареєстровано у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040978300014 від 18.05.2009 р.

Угодою про зміни від 17.03.2011 р. в тексті договору оренди землі від 18 травня 2009 р. назву орендаря змінено з відкритого акціонерного товариства «Звенигородське племпідприємство» на ТОВ «Звенигородське племпідприємство».

Листом № 41 від 17 березня 2014 р. позивач звернувся до Головного управління із проханням поновити договір оренди землі строком на 20 років.

14 квітня 2014 р. відповідачем складено лист за № 264 яким повідомлено ТОВ «Звенигородське племпідприємство» про неможливість вирішити питання щодо поновлення укладеного договору у зв'язку з тим, що до нього не додано проекту додаткової угоди.

З огляду на зазначену відповідь, позивач 08.05.2014 р. направив на адресу Головного управління проект додаткової угоди, розрахунок розміру орендної плати та акт приймання-передачі земельної ділянки.

За даними листа Центру поштового зв'язку № 4 Черкаської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» назване поштове відправлення отримано уповноваженою особою відповідача 10.06.2014 р.

Із матеріалів справи вбачається, що проект додаткової угоди до договору оренди землі також направлявся позивачем разом із супровідним листом № 59 від 16.06.2014 р.

Відповідно до листа № 319/0/300-14-СГ від 17.07.2014 р. Головне управління не вбачало за можливе поновити договір оренди землі терміном на 20 років.

Ухвалюючи рішення про визнання неправомірними дій Головного управління щодо відмови у поновленні договору оренди землі строком на 20 років, суд попередньої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано зволікав в укладенні додаткової угоди, створюючи штучні перешкоди для цього, а також повідомляючи позивача про відсутність проекту додаткової угоди у листі від 14.04.2014 р. не висловив заперечень проти 20-річного строку оренди.

На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України питання щодо передачі у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення віднесено до компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV (надалі за текстом - «Закон № 161-XIV») передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частинами 2 та 3 названої статті Закону № 161-XIV на орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, покладено обов'язок повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі та додати до листа-повідомлення про поновлення договору оренди проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону № 161-XIV при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно частини 5 статті 33 Закону № 161-XIV орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.06.2014 р. Головне управління засобами поштового зв'язку отримало проект додаткової угоди, проте листом від 17.07.2014 р. відмовило у поновленні договору на 20 років, з огляду на те що договір був укладений лише на 5 років.

На думку колегії суддів той факт, що відповідач розглянув проект додаткової угоди з порушенням встановленого місячного терміну, у даній правовій ситуації не має вирішального значення для з'ясування питання щодо законності його дій з приводу відмови у поновленні договору оренди землі із зміною істотної умови цього договору.

Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статті 15 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі.

Згідно частини 1 статті 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Із наведеного випливає, що поновлення договору оренди землі із зміною строку його дії є правом орендодавця, а відтак відмова останнього у зміні умов договору не може бути визнана неправомірною.

Разом з тим, наведене зволікання відповідача із розглядом звернення ТОВ «Звенигородське племпідприємство» про поновлення договору оренди землі мало наступні правові наслідки.

Згідно з частини 6 статті 33 Закону № 161-XIV у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Оскільки державна реєстрація договору оренди землі відбулася 18.05.2009 р., а згідно з його п. 8 договір укладено на 5 років, то строк дії договору становить період часу з 18.05.2009 р. по 18.05.2014 р.

Водночас, орендодавець відмовив позивачеві у поновленні договору оренди лише 17.07.2014 р. листом за № 319/0/300-14-СГ.

Той факт, що після закінчення дії договору ТОВ «Звенигородське племпідприємство» продовжувало користуватись земельною ділянкою сторонами не заперечується та підтверджується листом відповідача № 708/0/300-14-СГ від 03.09.2014 р. з вимогою її повернути.

Отже, оскільки після закінчення дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, а Головне управління до 18.06.2014 р. не надіслало листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

При цьому, наведеною нормою ст. 33 Закону № 161-XIV прямо встановлено, що у такому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

06.08.2014 р. позивач звернувся до Головного управління із заявою про поновлення договору оренди землі строком на 5 років та надав проект додаткової угоди.

Водночас, в порушення наведених законодавчих приписів відповідач листом № 708/0/300-14-СГ від 03.09.2014 р. повідомив позивача про його обов'язок повернути земельну ділянку, тобто фактично відмовив в укладанні додаткової угоди.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, дії Головного управління щодо відмови у поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, не можуть бути визнані правомірними.

Помилковим є посилання відповідача на приписи частини 4 статті 33 Закону № 161-XIV, якою передбачено, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, оскільки у даній правовій ситуації договір оренди вважається продовженим в силу закону у зв'язку з відсутністю заперечень орендодавця про його поновлення протягом встановленого строку.

Щодо позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, то у цій частині суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що така вимога не має публічно-правового характеру, а відтак підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, окружний адміністративний суд не звернув уваги на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та помилково вирішив у цій частині спір по суті, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 157, 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Звенигородське племпідприємство» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держземагентства у Черкаській області щодо відмови у поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 18 травня 2009 р.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 22 грудня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.