Ухвала

від 18.12.2014 по справі 825/3421/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3421/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Провадження № П/823/3537/14 Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Виробнича комерційна фірма «Данко» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Виробнича комерційна фірма «Данко» (надалі за текстом - «ПП «Данко») звернулось до суду з позовом про скасування: податкового повідомлення-рішення № 0003422200 від 14 жовтня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 20 500 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003432200 від 14 жовтня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 22 283 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.09.2014 р. по 25.09.2014 р. посадовцями ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Данко» з питань правильності декларування в податковій звітності з ПДВ за грудень 2011 р. у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Промсервісресурс» та податку на прибуток підприємства за відповідний період.

Результати перевірки оформлено актом № 2218/22/34338624 від 30.09.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на 20 500 грн. та податок на додану вартість - на 17 826 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних ПП «Данко» у грудні 2011 р. придбало у ТОВ «Промсервісресурс» товар на загальну суму 106 954 грн. 71 коп., у тому числі 17 825 грн. 79 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до акту Вишгородської ОДПІ від 24.02.2012 р. «сума взаємовідносин ТОВ «Промсервісресурс» з ПП «Данко» не підтверджена».

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить що позивач не мав права для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених контрагенту, у зв'язку з не підтвердженням реальності господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0003422200 від 14 жовтня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 20 500 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення № 0003432200 від 14 жовтня 2014 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 22 283 грн., у тому числі 17 826 грн. за основним платежем та 4 457 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності укладених угоди, позивачем було надано копії: рахунків-фактур № 23/01-12 від 23 грудня 2011 р., № 26/01-12 від 26 грудня 2011 р., № 29/01-12 від 29 грудня 2011 р., видаткових накладних № 41 від 23.12.2011 р., № 44 від 26.12.2011 р., № 58 від 29.12.2011 р., податкових накладних № 45 від 23.12.2011 р., № 48 від 26.12.2011 р., № 71 від 29.12.2011 р., прибуткових накладних № ПН-0000196 від 23.12.2011 р., № ПН-0000198 від 26.12.2011 р., № ПН-0000200 від 29.12.2011 р., банківських виписок, карток рахунку 201, у яких відображена зміна у складі активів та зобов'язань підприємства, а також актів списання, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт щодо використання отриманих товарів у господарській діяльності підприємства.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПП «Данко» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Промсервісресурс».

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на акт Вишгородської ОДПІ від 24.02.2012 р., згідно якому ТОВ «Промсервісресурс» відсутнє за місцезнаходженням, оскільки відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що видані ТОВ «Промсервісресурс» податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних є помилковим.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, пунктом 11 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України установлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

ТОВ «Промсервісресурс» видало податкові накладні: № 45 від 23.12.2011 р. на суму 28 815 грн. 81 грн., у т.ч. 4 802 грн. 62 коп. ПДВ; № 48 від 26.12.2011 р. на суму 11 990 грн. 08 грн., у т.ч. 1 998 грн. 35 коп. ПДВ; № 71 від 29.12.2011 р. на суму 66 148 грн. 92 грн., у т.ч. 11 024 грн. 82 коп. ПДВ.

Тобто, жодна із зазначених податкових накладних не підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у грудні 2011 р.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 грудня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.