Постанова

від 09.12.2014 по справі 813/3389/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року № 876/7000/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» про стягнення коштів, -

встановив:

08.05.2014 позивач - УПФУ у Личаківському районі м. Львова звернувся в суд із адміністративним позовом до ПрАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 78208,83 грн заборгованості, яка виникла у зв'язку з тим, що 23-ом працівникам за період роботи в Державному підприємстві «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні», правонаступником якого є ПАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні», призначено пенсії як науковим працівникам. Проте всупереч вимогам статті 24 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 1977-XII) Товариство за 2013 рік не сплачувало управлінню ПФУ різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники. Позивач зазначив, що на виконання вимог статті 24 Закону № 1977-XII та пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок, постанова № 372 відповідно), за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та закладів у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, оскільки судом допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідно до п. 4 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника. Оскільки науковий стаж пенсіонери набули ще на державному підприємстві, порядок фінансування різниці пенсії не пов'язаний з проходженням атестації наукових установ недержавної форми власності, яким стало ПрАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» після зміни форми власності, то відшкодовувати різницю відповідач має у порядку, передбаченому для державних підприємств.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у справі розписками, а тому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідно до Закону № 1977-XII за період роботи у ДП «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» призначені пенсії його науковим працівникам, усього 23 пенсіонери, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_1, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24

УПФУ в Личаківському районі м. Львова надіслано відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік в сумі 78208,23.

Оскільки відповідачем ці витрати не відшкодовано, Пенсійний орган звернувся до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з огляду на те, що для призначення наукової пенсії необхідною є атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напрямку роботи підприємства. Оскільки позивачем не надані суду докази державної атестації ПрАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні», тобто підтвердження наукового напряму його роботи шляхом надання витягу (довідки) з Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року N 380, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік, для зазначених вище працівників в сумі 78208,83 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (стаття 24 Закону № 1977-ХІІ).

Відповідно до частини дев'ятої цієї ж статті різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 грудня 2000 року № 1826 «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», яка втратила чинність 9 квітня 2004 року одночасно з набранням чинності постановою № 372, якою було затверджено Порядок.

Названі порядки визначають механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Згідно з пунктом 4 Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній у постанові від 05.06.2012 № 21-78а12.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З наявних в матеріалах справи довідок виданих ВАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» вбачається, що згідно наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 479 від 22.05.2001 Державне підприємство «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» перетворене на ВАТ «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні». СКБ МП являлось самостійною юридичною особою з підпорядкуванням Міністерству приладобудування засобів автоматизації та систем управління СРСР, основною діяльністю якого, згідно статуту СКБ МП було виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, про що видавались довідки для перерахування пенсії, згідно Закону № 1977-ХІІ.

Пенсійний орган відповідно до Закону № 1977-ХІІ призначив пенсію колишнім науковим працівникам, що дає право на призначення пенсії, відповідно до статті 24 зазначеного Закону.

За 2013 рік у відповідача виникла заборгованість із відшкодування управлінню ПФУ різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 78208,83 грн, яка у добровільному порядку не відшкодована.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом № 1977-ХІІ та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки на Товариство поширюються приписи частини дев'ятої статті 24 Закону № 1977-ХІІ та пункту 2 Постанови № 372.

Враховуючи те, що судом першої інстанції оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова - задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі № 813/3389/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні» (код - 00229961, вул. Ніщинського, 35, м. Львів, 79014) на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (код - 20847514, вул. Б.Хмельницького, 116, м. Львів, 79024) заборгованість в сумі 78208,83 грн (сімдесят вісім тисяч двісті вісім гривень вісімдесят три копійки).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.Р. Курилець

В.В. Ніколін