Рішення

від 16.12.2014 по справі 906/1473/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" грудня 2014 р. Справа № 906/1473/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, підприємець,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

до Фермерського господарства "Діброва-2012" (Житомирська обл., Олевський р-н, с.Сущани)

про стягнення 40795,96 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (м.Житомир) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Діброва-2012" (Житомирська обл., Олевський р-н, с.Сущани) про стягнення 40795,96 грн., з яких 21379,20 грн. основного боргу за договором про постачання засобів захисту рослин №13 від 08.06.2012р., 80,62 грн. пені, 3206,88 грн. штрафу, 11117,08грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1454,12грн. 3 % річних та 3558,06 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.11.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1473/14, розгляд справи призначено на 18.11.2014р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У зв'язку з неявкою в засідання суду повноважного представника відповідача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні та з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 18.11.2014р. відклав розгляд справи на 16.12.2014 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити. Представник подав довідку про стан заборгованості за поставлену продукцію (вх.№16832/14), згідно якої сума боргу станом на 16.12.2014р. не змінилась.

Відповідач Фермерське господарство "Діброва-2012" в судове засідання представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду відповідача суд враховує наступне.

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за електронним запитом суду (а.с.26), вбачається, що станом на 17.11.2014р. адресою місцезнаходження Фермерського господарства "Діброва-2012" є: 11016, Житомирська обл., Олевський р-н, с.Сущани, вул.Леніна, буд.4.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Ухвали суду надсилались судом на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача, у т.ч. ухвала від 18.11.2014р., про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Господарського суду Житомирської області за 25.11.2014р. (а.с.33).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні фермерське господарство не скористалось.

За таких обставин, та зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець/позивач) та Фермерським господарством "Діброва-2012" (покупець/відповідач) укладено договір постачання засобів захисту рослин №13 (а.с.11), за яким продавець згідно замовлення покупця продає останньому засоби захисту рослин (ЗЗР), визначені в додатку, який є невід'ємною частиною договору (п.1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, асортимент ЗЗР, їх загальна кількість, ціна визначається в додатку, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно додатку №1 до договору від 04.06.2012р. сторонами погоджено поставку засобів захисту рослин згідно наступного переліку:

1. Ридоміл Голд МЦ 68 WG з.п.: одиниця виміру - кілограми, кількість - 25, вартість за одиницю без ПДВ в грн. - 192,00 грн., загальна вартість без ПДВ в грн. - 4800,00 грн.; всього без ПДВ - 4800,00 грн., ПДВ - 960,00 грн., всього з ПДВ - 5760,00 грн.

2. Антикліщ к.с.: одиниця виміру - літри, кількість - 25, вартість за одиницю без ПДВ в грн. - 457,36 грн., загальна вартість без ПДВ в грн. - 9147,20 грн.; всього без ПДВ - 9147,20 грн., ПДВ - 1829,44 грн., всього з ПДВ - 10976,64 грн.

3. Ураган Форте 500 SL в.р.к..: одиниця виміру - літри, кількість - 20, вартість за одиницю без ПДВ в грн. - 75,84 грн., загальна вартість без ПДВ в грн. - 1516,80 грн.; всього без ПДВ - 1516,80 грн., ПДВ - 303,36 грн., всього з ПДВ - 1820,16 грн.

4. Актара 25 68 WG в.г..: одиниця виміру - кілограми, кількість - 1,5, вартість за одиницю без ПДВ в грн. - 1568,00 грн., загальна вартість без ПДВ в грн. - 2352,00 грн.; всього без ПДВ - 2352,00 грн., ПДВ - 470,40 грн., всього з ПДВ - 2822,40 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору, ЗЗР поставляються покупцю окремими партіями, згідно строку вказаного в додатках. В даному випадку, в додатку №1 визначено строк поставки 08.06.2012р.

Згідно п 2.3. договору, базис поставки продукції - склад покупця.

У відповідності до п.3.1. договору, покупець зобов'язується провести повні розрахунки, шляхом перерахування грошових коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача до 08.07.2012 року.

Згідно п 3.2. договору, у випадку ненадходження повної оплати за поставлені ЗЗР, покупцеві надається товарний кредит строком на 30 днів. При оплаті на протязі 30 днів повної вартості ЗЗР, відсотки за користування товарним кредитом до покупця не застосовуються. Якщо затримка в оплаті за поставлений товар (ЗЗР) становить більше 30 днів, то покупець зобов'язується сплатити продавцеві 2% від загальної суми заборгованості за кожен місяць прострочення за користування товарним кредитом від основної суми боргу.

Відповідно до п.4.1. договору, продавець продає покупцеві ЗЗР по ціні, вказаній в додатку № 1 до цього договору, за умови, що вона може бути змінена в порядку та на підставах, передбачених в п.4.2. договору.

Згідно п.5.2. договору, в разі несвоєчасних розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5% подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, яка нараховується на суму боргу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку недотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених п.п. 3.1, 3.2, 3.3 даного договору покупець сплачує продавцю крім пені, штраф в розмірі 15 (п'ятнадцяти) процентів від суми основного боргу.

Згідно п.8.3. договору, строк дії договору - до повного завершення розрахунків.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання договору №13 від 08.06.2012р. позивач поставив відповідачу обумовлений товар (ЗЗР) на суму 21379,20 грн., що підтверджується довіреністю ФГ "Діброва" від 29.05.2012р. №15 на ім'я Оніщука Олексія Васильовича, накладною №13 від 08.06.2012р. та актом прийому-передачі №1 до договору №13 від 08.06.2011р. щодо передачі товару (ЗЗР) на вказану суму.

Таким чином, у відповідності до умов договору №13 про постачання засобів захисту рослин від 08.06.2012р. позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав.

У відповідності до поданої позивачем до справи довідки, станом на день розгляду справи розрахунку проведено не було отже, сума основного боргу відповідача за отриманий товар не змінилась та становить 21379,20 грн.

Доказів погашення відповідачем вказаної суми заборгованості повністю або частково на день розгляду справи суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу 21379,20грн. є належним чином підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №13 про постачання засобів захисту рослин від 08.06.2012 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до п.5.2. договору, в разі несвоєчасних розрахунків покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 5% подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати, яка нараховується на суму боргу.

Крім того, пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку не дотримання термінів та порядку розрахунків, передбачених п.п.3.1, 3.2., 3.3. даного договору покупець сплачує продавцю крім пені, штраф в розмірі 15% від суми основного боргу.

У відповідності до зазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 80,62 грн. пені у розмірі 5% від подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої за період з 09.07.2012р. (дня виникнення прострочення заборгованості) до 09.01.2013 р. (в межах 6-тимісячного строку нарахування пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України) на суму боргу 21379,20 грн. та 3206,88 грн. штрафу в розмірі 15% від суми заборгованості (розрахунок, а.с.4,5).

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом та зазначено вище, в пунктах 5.2., 5.3. договору сторони передбачили господарські санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, а саме: пеню у розмірі 5% подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також, штраф у розмірі 15% від суми боргу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування пені та штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Більше того, таке одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання передбачено приписами ч.2 ст.231 ГК України.

Аналогічний правовий висновок містить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011р. у справі №5019/976/11.

Судом враховується також, що 08.06.2012р. сторони підписали та скріпили печатками договір про постачання засобів захисту рослин №13 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 80,62 грн. пені та 3206,88 грн. штрафу.

Окрім того, слід зазначити, що як визначено статтею 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно частини 3 статті 692 Цивільного кодексу встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як уже зазначалось, в пункті 3.2. договору сторони погодили, що у випадку ненадходження повної оплати за поставлені засоби захисту рослин, покупцеві надається товарний кредит. При цьому, в разі оплати повної вартості отриманого товару (ЗЗР) на протязі 30 календарних днів - відсотки за користування товарним кредитом до сплати Відповідачу не нараховуються. Проте, в разі прострочення оплати товару більше ніж на 30 днів, Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 2% від загальної суми заборгованості за кожен місяць прострочення за користування товарним кредитом.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі ненадходження повної оплати за поставлені засоби захисту рослин у визначені строки, встановлений сторонами в пункті 3.2. договору, а саме 2% від загальної суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

При цьому, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару за договором встановлений у пункті 3.1. договору, а саме - відповідач повинен був повністю розрахуватись до 08.07.2012 р. За таких обставин, строк оплати переданого 08.06.2012р. товару закінчився 08.07.2012 р.; після спливу 30 днів від вказаної дати, тобто, починаючи з 09.08.2012р. до стягнення з відповідача мають бути нараховані проценти за користування коштами у розмірі 2% від суми боргу за переданий товар (21379,20 грн.) за кожен місяць прострочення. Згідно розрахунку позивача (а.с.5), правильність якого перевірена судом, проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до п.3.2. договору, ст.ст.694, 536 ЦК України, у розмірі 2% від загальної суми заборгованості за кожен місяць прострочення, нараховані за період з 09.08.2012р. по 15.10.2014р. (26 місяців прострочення) на суму 21379,20 грн., та склали 11117,08 грн.

Також, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати товару, позивач заявив до стягнення на свою користь також 3% річних, нарахованих за період з 09.07.2012р. по 15.10.2014р. в сумі 1454,12грн. та 3558,06 грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість за договором за період з серпня 2012 року по вересень 2014 року.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.5) та встановивши його правомірність, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 1454,12 грн. 3% річних та 3558,06 грн. інфляційних.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав, не використавши в повній мірі наданих йому процесуальним законом прав щодо змагальності під час розгляду спору.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 21379,20 грн. основного боргу, 80,62 грн. пені, 3206,88 грн. штрафу, 11117,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1454,12 грн. 3% річних та 3558,06 грн. інфляційних.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Діброва-2012" (11016, Житомирська обл., Олевський р-н, с.Сущани, вул.Леніна, буд.4, ідентифікаційний код 37937378) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (10031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- 21379,20 грн. основного боргу,

- 80,62 грн. пені,

- 3206,88 грн. штрафу,

- 11117,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,

- 1454,12 грн. 3% річних,

- 3558,06 грн. інфляційних,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.12.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)