Рішення

від 15.12.2014 по справі 923/1507/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 73000, м. Херсон, вул. Горького, 18 тел. /0552/ 49-31-78 Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 15 грудня 2014 р.                                                                   Справа № 923/1507/14 Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаукргаз", м. Кременчук Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Факел", м. Херсон про стягнення 40100,49 грн. За участю представників сторін: від позивача - не прибув; від відповідача - не прибув.                                                                 Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Прімаукргаз" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Факел" (відповідач) заборгованість у розмірі 40100,49 грн., з якої: 31290,00 грн. - сума основного боргу, 4224,15 грн. - сума інфляційних втрат, 681,52 грн. - сума 3% річних та 3904,82 грн. - сума пені. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.           Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови генерального договору на поставку зрідженого газу №ПГ/17-13 від 19.09.2013р., положення ст.ст. 525, 610 ЦК України та положення ст.ст. 58, 61, 64, 84 ГПК України.            09.12.2014р. до суду від позивача надійшло пояснення, в якому позивач повідомляє суд, що на підставі укладеного між сторонами договору №ПГ/17-13 від 19 вересня 2013 року здійснювалась поставка газу зрідженого також і у вересні місяці, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 89 від 23.09.2013 року та довіреністю № 1 від 23.09.2013 року. За поставлений товар позивач виставив відповідачу рахунок-фактура № СФ-0000 16 від 24.09.2013 року. Даний рахунок оплачувався відповідачем частинами. Сума, яка надійшла позивачу 13.11.2013р. складалася, як із суми за товар, який  отриманий 23.09.2013р., так і із суми 3853.60 грн. за товар, який був отриманий 09.10.2013 року.           При здійсненні платежів в листопаді-грудні 2013 року відповідач помилково посилався як на підставу оплати на рахунок, виставлений раніше, а не на рахунок, виписаний позивачем 09.10.2013 року № СФ-0000125. На усні прохання позивача виправити помилку відповідач не реагував.           Позивач також просить суд врахувати допущену технічну помилку при написанні позову: на сторінці 2 в третьому абзаці, а саме: «згідно з п.6.3 Договору» читати «згідно з п.6.2 Договору».           Позовну заяву позивач просить розглянути без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Дане пояснення з додатками суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.           Позивач у судове засідання 15.12.2014р. не прибув.           Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися до суду, та з яких вбачається, що ухвалу про порушення справи від 15.10.2014р. ним отримано 20.10.2014р., ухвалу про відкладення розгляду справи від 18.11.2014р. отримано 24.11.2014р., та ухвалу про відкладення розгляду справи від 02.12.2014р. отримано 08.12.2014р.           За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.           Суд не визнавав явку сторін у судове засідання обов'язковою.           Неявка у судове засідання представників сторін не унеможливлює розгляд справи №923/1507/14, не є підставою для відкладення її розгляду.           За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.           Дослідивши матеріали справи, суд - в с т а н о в и в:           Матеріали справи свідчать, що 19 вересня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Прімаукргаз" (надалі - позивач або постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Факел" (надалі - відповідач або покупець) був укладений генеральний договір на поставку зрідженого газу №ПГ/17-13 (надалі - договір).           Відповідно до умов п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця газ зріджений, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.           На підставі розділу 4 договору, ціна узгоджується сторонами та вказується у рахунках та специфікації до даного договору, які є невід'ємною частиною договору, на кожну партію товару. Рахунок виставлений постачальником є підставою для оплати. При систематичному проведенні господарських операцій між сторонами підставою для попередньої оплати може бути цей договір. Ціна визначається на дату виписки рахунку або розгляду заявки і діє на протязі 3 банківських днів з моменту виписки рахунку. Ціни вказуються з врахуванням ПДВ, оскільки сторони є платниками податку у відповідності до Податкового кодексу. Кінцева оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку по факту завантаження автоцистерни протягом 3 календарних днів з моменту відвантаження товару.           На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу зріджений газ в кількості 5,412 тон по ціні 8583,33 грн../т., на загальну суму 55743,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000128 від 09.10.2013р., яка підписана обома сторонами і скріплена печатками підприємств. Крім того, факт відпуск нафтопродукту (зрідженого газу) підтверджується товарно-транспортною накладною №97 від 09.10.2013р.            09.10.2013р. позивачем виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру №СФ-0000125 на загальну суму 55743,60 грн.           Відповідач, в порушення умов розділу 4 договору, здійснив часткову оплату за поставку йому зрідженого газу, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача складає 31290,00 грн.           Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.           Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).           Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.           Судом здійснено перевірку банківських виписок від 13.11.2013р., 19.11.2013р., 06.12.2013р., 09.12.2013р. з особового рахунку ТОВ "Прімаукргаз", якими позивач підтверджує часткову сплату відповідачем заборгованості, та встановлено, що відповідач сплатив позивачу за поставлений газ всього 25050,00 грн.           З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є доведеними частково, лише у розмірі 30693,60 грн. Сума боргу у розмірі 596,40 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, оскільки спростовується банківською випискою від 13.11.2013р., відповідно до якої відповідач перерахував позивачу 4450,00 грн., а не, як зазначив позивач 3853,60 грн.           Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є доведеними лише у розмірі 30693,60 грн.           Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 30693,60 грн. відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.           Крім того, позивачем за прострочене відповідачем зобов'язання нараховано відповідачу інфляційні втрати за весь час прострочення та 3% річних, розмір яких складає 4224,15 грн. та 681,52 грн. відповідно.           Так, стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.           Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.           Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок індексу інфляції та 3% річних, за період з 10.12.2013р. по 31.08.2014р., розрахунок має наступний вигляд: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 10.12.2013 - 31.08.201430693.601.1354135.6234829.22 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30693.6010.12.2013 - 31.08.20142653 %668.53           За розрахунком суду, сума інфляційних втрат становить 4135,62 грн., а сума 3% річних - 668,53 грн.           Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, лише у розмірі 4135,62 грн. та 668,53 грн. відповідно.           Суми інфляційних втрат у розмірі 88,53 грн. та 3% річних у розмірі 12,99 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.           За таких обставин, вимоги щодо стягнення сум інфляційних втрат у розмірі 4135,62 грн. та 3% річних у розмірі 668,53 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.           Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3904,82 грн. пені.           Дана вимога підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.           Заявлену до стягнення суму пені позивач обґрунтовує посиланням на умови п.6.2. договору, в якому сторони встановили, що при несвоєчасній оплаті одержаного товару, тобто з порушенням умов п.4.5. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.           Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.           Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.           Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені, за період з 10.12.2013р. по 31.08.2014р., у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, вона склала 3904,82 грн.           Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 ГК України (за період з 10.12.2013р. по 09.06.2014р.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд: Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 30693.6010.12.2013 - 14.04.20141266.5000 %0.036 %*1377.43 грн. 30693.6015.04.2014 - 09.06.2014569.5000 %0.052 %*894.74 грн.           За розрахунком суду, сума пені становить 2272,17 грн.           Таким чином, позовна вимога щодо пені підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 2272,17 грн.           Пеня у розмірі 1632,65 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.           За таких обставин, вимога щодо стягнення суми пені у розмірі 2272,17 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.           Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.           Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.           Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.           Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.           Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.           Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.           У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - в и р і ш и в:            1. Позов задовольнити частково.            2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Факел" (73026, м. Херсон, проспект Адмірала Сенявіна, буд. 37-А, код ЄДРПОУ - 24752650) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прімаукргаз" (39600, Полтавська область, м. кременчук, Автозаводський район, 7-й Хорольський тупик, буд. 3/24, код ЄДРПОУ - 37600562) суму основного боргу у розмірі 30693,60 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 4135,62 грн., суму 3% річних у розмірі 668,53 грн., суму пені у розмірі 2272,17 грн. та суму судового збору у розмірі 1720,82 грн. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 22.12.2014р. Суддя                                                                                                      С.В. Нікітенко