Ухвала

від 24.11.2014 по справі 6/373/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2014 року м. КиївК/9991/53242/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2008

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі № 6/373/08 (22-а-10540/08)

за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, позов задоволено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів в сумі 4630,5 грн.

Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 3 ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» (далі - Закон N 1963-II), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва розрахунок податку з власників транспортних засобів за І та ІІ квартали 2008 року, згідно з яким визначено податок в сумі 4630,5 грн.

Податковий орган, обґрунтовуючи позов про стягнення, вказує на наявність непогашеного відповідачем податкового боргу з податку з власників транспортних засобів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що військові частини є платниками податку з власників транспортних засобів, тому зобов`язані сплачувати такий податок. Стаття 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», якою визначено коло осіб, які звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів, не звільняє військові частини від сплати цього податку.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з такою позицією судів та не може погодитися з доводами відповідача, викладеними в касаційній скарзі про те, що він не є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, оскільки має пільги зі сплати усіх видів податків згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, а також щодо необхідності застосування п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та вирішення спору на користь платника.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Таким чином, у разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тим нормам, що регулюють вузьке коло суспільних відносин, тобто є спеціальними нормами законів про оподаткування.

Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII не є законом про оподаткування, а відтак його дія щодо запроваджених ним пільг зі сплати усіх видів податків на спірні правовідносини не поширюється. Застосуванню до спірних правовідносин підлягають спеціальні закони з питань оподаткування, якими запроваджуються ставки, механізм справляння певних податків і зборів (обов`язкових платежів) і пільги щодо оподаткування.

Податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах запроваджено Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII та у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону є загальнодержавним податком.

Відповідно до ст. 1 цього Закону платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів, або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст. 2 цього Закону визначені як об`єкти оподаткування під відповідним кодом за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у ст. 2 вказаного Закону.

При цьому під «власними транспортними засобами» розуміються транспорті засоби, які належать на праві власності, або які перебувають у платника податку на праві повного господарського відання, оперативного управління.

Статтею 4 цього Закону визначено перелік суб`єктів, які звільняються від сплати податку. Збройні Сили України не входять до такого переліку.

Законом України з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Враховуючи те, що Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ на платника покладено обов`язок зі сплати самостійно визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання, а також встановлені судами обставини щодо непогашення відповідачем податкового боргу з податку з власників транспортних засобів у сумі 4630,5 грн., суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позову про стягнення вказаної суми боргу правомірними.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун