Ухвала

від 18.12.2014 по справі 820/9248/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ К/800/65615/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5, за участю ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" звернулось з позовом до Державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5, в якому позивач просив, з урахуванням уточненого позову, зобов'язати відповідача внести запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Тур-ЛТД», які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язаних із зміною керівника на підставі реєстраційної картки від 23 вересня 2013 року та протоколу № 09/09-13 Загальних зборів учасників ТОВ «Тур-ЛТД».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням цим судом норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечень на скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 24 вересня 2013 року ОСОБА_4 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Тур-ЛТД" звернулася до відповідача з заявою про проведення реєстраційної дії "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах" стосовно ТОВ "Тур-ЛТД", додавши до неї реєстраційну картку на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та протокол загальних зборів № 09/09-13 від 09 вересня 2013 року, про що складено опис від 24 вересня 2013 року.

Згідно повідомлення від 24 вересня 2013 року № 04-13-10/1663 зазначені документи відповідачем залишено без розгляду.

Таким чином, підставою для звернення позивача до відповідача є зміна керівника ТОВ "Тур-ЛТД", а саме: звільнення з посади директора ТОВ "Тур-ЛТД" ОСОБА_7 та призначення на цю посаду ОСОБА_4, - про що зазначено в рішенні Загальних зборів ТОВ "Тур-ЛТД", яке оформлено протоколом Загальних зборів учасників від 09 вересня 2013 року № 09/09-13.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про залишення документів без розгляду, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній справі доводи відповідача про неподання позивачем на реєстрацію повного комплекту документів для проведення державної реєстрації змін не доведено та не підтверджено матеріалами справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повідомлення державного реєстратора від 24 вересня 2013 року №04-13-10/1663 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_4 про внесення змін до реєстраційних документів ТОВ фірма "Тур-ЛТД" є обґрунтованим, оскільки в порушення вимог ст. 19 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивачем до заяви не додано рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни відомостей про юридичну особу. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується фактично на оцінці реєстратором протоколу Загальних зборів про зміну керівника Товариства.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними з огляду на таке.

Державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України та визначено які саме відомості щодо юридичної особи містяться Єдиному державному реєстрі.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язані із зміною керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміну зазначених осіб та/або примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) розпорядчого документа про їх призначення.

Дата надходження документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 6, ч. 7, ч. 8 ст. 19 Закону Державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо: документи подані не за місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, встановленим частинами першою - п'ятою статті 8 цього Закону; документи подані не у повному обсязі; документи подані особою, яка не має відповідних повноважень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, має право залишити без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Утім, слід мати на увазі, що така відмова має бути обґрунтованою, з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків в розумінні ст. 2 КАС України.

Такий висновок пояснюється тим, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами обох інстанцій, підставою для залишення поданих документів без розгляду слугувало подання ОСОБА_4 документів не в повному обсязі.

Між тим, у відмові про вчинення реєстраційної дії державний реєстратор не вказав, яких документів не подано заявником, що унеможливлює надання судом правової оцінки діям відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Вказану норму слід розуміти так, що судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди розглянули справу без з'ясування фактичних обставин у справі, а саме: без встановлення документів, яких не вистачало на момент звернення до відповідача для проведення реєстраційної дії, та якою нормою Закону це врегульовано.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу судів першої та апеляційної інстанції, що відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАСУ є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, статтями 105 та 162 цього Кодексу передбачені безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа має захищати її порушене, невизнане або оспорюване право.

У зв'язку з наведеним судам необхідно звернути увагу на обраний позивачем належний спосіб захисту свого права, оскільки сам по собі предмет позову про зобов'язання вчинити дії без визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними є неповним.

У даному випадку зобов'язання вчинити дії буде виступати як підставою позову, юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, і є необхідним для задоволення вимог про зобов'язання вчинити дії.

За таких обставин судам потрібно з'ясувати такий предмет позову, що призведе до потрібних результатів, наслідків, найбільшого ефекту.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: