Постанова

від 04.12.2014 по справі 805/12109/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/58676/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у справі за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пунктів вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве» звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування вимоги від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

Предметом розгляду по суті позовних вимог у цій адміністративній справі № 805/12109/13-а є пункти 1, 2, 13 вимоги Єнакієвської об'єднаної державної фінансової інспекції в Донецькій області від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Комунальна лікувально-профілактична установа «Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве» подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве" за період з 01.10.2010 року по 28.02.2013 року, за наслідками ревізії складений акт від 15.04.2013 року № 11.

На підставі висновків Акта ревізії відповідачем була складена вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

Пунктом 1 вимоги від позивача вимагається опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо остаточного усунення виявлених порушень.

В пункті 2 вимагається вжити заходи щодо повного відшкодування зайво виплаченої премії у сумі 8700 грн. за рахунок винних осіб, в іншому випадку провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум.

Пунктом 13 вимагається прийняти всі необхідні заходи для забезпечення повного відшкодування порушень фінансово-господарської дисципліни, у тому числі шляхом пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 15.04.2013 року № 23-13/1125 про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

У пунктах 2, 13 вказаної вимоги зазначено про необхідність стягнення зайво виплачених виплат з винних осіб.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що пункти 2, 13 вимоги від 15.04.2013 року № 23-13/1125 є необґрунтованими.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування пункту 1 вимоги від 15.04.2013 року № 23-13/1125, який носить загальний характер та узгоджується з повноваженнями фінансової інспекції.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у частині позовних вимог про скасування пунктів 2, 13 вимоги від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міський протитуберкульозний диспансер м. Єнакієве" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року у цій справі скасувати в частині відмови у позові щодо скасування пунктів 2, 13 вимоги від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

Прийняти нову постанову у цій частині, якою позов задовольнити.

Скасувати пункти 2, 13 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області від 15.04.2013 року № 23-13/1125.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: