Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/22229/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/22229/14 24.11.14

За позовом Державного підприємства «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОЛЬЯНС»

про стягнення 16 940,00 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Царенок Ю.В., - дов. №3/12-А-816 від 18.09.2014р.

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Державне підприємство «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОЛЬЯНС» про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг екологічного характеру №187-в у розмірі 16 940,00 грн., з яких 14 000,00 грн. - основного боргу, 1 960,00 грн. - пені, 980,00 грн. - штрафу, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.07.2013 між сторонами було укладено Договір №187-в про надання послуг екологічного характеру, відповідно до якого відповідач зобов'язувався надати послуги з розробки документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік для однієї площадки позивача. У результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно розробки дозвільних документів та отримання дозволу(лів) на розміщення відходів на 2013 рік в останнього, на думку позивача, виникла заборгованість у розмірі 14 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22229/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014.

03.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №б/н від 03.11.2014, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.11.2014 оголошувалася перерва до 24.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 24.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких повністю підтримав позовні вимоги з підстав, наведних у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 24.11.2014 не з'явилися, проте подали через канцелярію суду клопотання №951 від 21.11.2014 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгялду справи, стверджуючи, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо добросовісного користування належними йому процесуальними правами, не виявляє взаємної поваги до прав та охоронюваних законом інтересів позивача, навмисно затягуючи розгляд справи по суті своєю заявою про відкладення розгляду справи.

Судом клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено, оскільки останнім не доведено поважних підстав для неможливості забезпечення явки представника, крім того відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений в процесуальних строках вирішення спору.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22229/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013 між Державним підприємством «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України» (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОЛЬЯНС» (далі - Відповідач, Виконавець) був укладений Договір №187-в про надання послуг екологічного характеру (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника та у встановлений цим Договором строк надати послуги екологічного характеру, а Замовник зобов'язується прийняти результати таких послуг та оплатити їх. Послугами за цим Договором є: розробка документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік для однієї площадки Замовника, що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, вул. Герої оборони,6.

Сторони погодили, що результатом належним чином наданих послуг Виконавцем - є дозвіл(-оли) на розміщення відходів на 2013 рік, а також ліміт(-и) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік для всіх об'єктів Замовника, що визначені цим Договором (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що загальна вартість (ціна) послуг за Договором становить: без ПДВ 11 666,67 грн., ПДВ (20%) - 2 333,33 грн. - всього з ПДВ - 14 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1.1. Договору Замовник протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього Договору уповноваженими особами сторін, сплачує Виконавцю 100 (сто)% від загальної вартості (ціни) послуг за Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору Виконавець зобов'язується надати послуги протягом 90 (дев'яносто) робочих днів. В залежності від дати, що наступить пізніше, початком строку виконання послуг є дата наступна за днем зарахування оплати згідно п.п. 2.1.1. на поточний рахунок Виконавця в порядку та розмірах передбачених у п.2.2. Договору або дата подання повного пакету документів згідно з Додатком №1 та з п.п. 4.3.1. цього Договору (п. 3.2. Договору).

Приписами п. 4.3.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний надати Виконавцю необхідні документи відповідно до Додатку №1, матеріали, висновки для надання послуг, вихідні дані, необхідні характеристики та іншу інформацію, згідно з тематикою договірних робіт, не пізніше наступного робочого дня за днем зарахування оплати згідно п. 2.1.1. на поточний рахунок Виконавця. При цьому термін надання послуг продовжується пропорційно затримки надання Замовником таких даних.

Сторони погодили, що у разі порушення Виконавцем строку надання послуг згідно з п. 3.1. Договору, Виконавець, на вимогу Замовника, сплачує пеню протягом 10 робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від віртості ненаданих вчасно послуг за кожен день прострочення (п. 5.2. Договору).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вказує Позивач, на виконання умов Договору останнім перераховано на поточний рахунок Відповідача, у якості плати за надаті послуги 14 000,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення №1203 від 26.07.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем зобов'язання щодо розробки документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 940,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до Додатку №1 до Договору Позивач зобов'язаний був надати протокол та висновок санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами на 2013 рік. Крім того, як вказує Відповідач, ним:

- 12.11.2013 подано пакет документів на отримання дозволу на розміщення відходів згідно Зеленого переліку відходів до Центру надання адміністративних послуг міста Києва на розгляд Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища;

- 14.11.2013 подано пакет документів для отримання дозволу на розміщення відходів та погодження ліміту на утворення та розміщення відходів згідно Жовтого переліку відходів Міністерства екології та природних ресурсів України.

20.11.2013 Відповідачем отримано відмову від Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища у зв'язку з набранням чинності Постанови КМУ №748 від 07.08.2013 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та, відповідно, необхідністю привести у відповідність до цієї постанови пакет документів для отримання дозволу.

05.12.2013 Відповідачем отримано відмову від Міністерства екології та природних ресурсів України у зв'язку з тим, що копії договорів (контрактів) на передачу відходів іншим власникам містять інформацію, що не відповідає ліміту (проекту ліміту) в частині мети передачі відходів.

24.12.2013 Відповідачем отримана відмова на повторне звернення до Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища у зв'язку з тим, що Управління екології та природних ресурсів Департаменту чекає роз'яснень щодо застосування окремих положень змін до законодаства від 30.10.2014.

Як указує у своєму відзиві Відповідач, оскільки 2013 рік закінчився, подавати документи на отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворенняч та розміщення відходів на 2013 рік повторно не представлялось можливим, було недоцільно.

За твердженнями Позивача, Відповідач був зобов'язаний надати йому послуги, передбачені Договором, у строк 90 (дев'яносто) робочих днів з дати наступною за датою оплати послуг. Оскільки оплата була проведена Позивачем 26.07.2013, то, на думку Позивача, послуги повинні були бути надані у період з 29.07.2013 по 29.11.2013.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів п. 3.2., 4.3.1 Договору, Додатку №1 відповідно до якого, крім іншого, Замовник зобов'язаний був надати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єкта поводження з відходами на 2013 рік, що було здійснено лише 25.10.2013 (копія висновку №05.03.02-04/94199 від 17.10.2013 наявна у матеріалах справи). Отже, Відповідач вважається таким, що мав виконати своє зобов'язання у період з 28.10.2013 по 04.03.2014 включно.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, 20.06.2014, 29.07.2014 звертався до Відповідача з листами за №3/12-А-578, №3/12-А-686 про повернення коштів у розмірі 14 000,00 грн. (що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 27.06.2014 та 05.08.2014 відповідно). Однак, указані листи залишені Відповідачем без реагування, належної відповіді, розрахунків з Позивачем проведено не було.

В матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками Позивача та Відповідача, скріплений печатками станом на 28.10.2014, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 28.10.2014 становить 14 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача невиконаного зобов'язання по розробці документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік. Доказів належного виконання вищенаведеного зобов'язання Відповідачем до суду не надано. Крім того, з письмових пояснень Відповідача вбачається, що останній не відмовлявся від взятих на себе зобов'язань за Договором №187-в про надання послуг екологічного характеру, у зв'язку з чим вніс пропозицію до Позивача щодо надання послуг з розробки документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2014-2016 роки.

Факт відмови уповноважених органів на отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 не приймається судом, як належна підстава для звільнення особи від господарсько-правової відповідальності.

Так, відповідно до п. 7.1. Договору сторонин несуть відповідальність за невиконання (неналежне виконання) своїх обов'язків, якщо таке невиконання (неналежне виконання) відбулося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору). Сторона, що опинилася під впливом форс-мажору, зобов'язана негайно повідомити іншу сторону про виникнення та довготривалість форс-мажору.

У матеріалах справи відсутні докази надсилання Відповідачем Позивачеві письмового повідомлення про виникнення обставин форс-мажорного характеру (неможливість отриманя необхідних дозволів відповідно до умов Договору), що свідчить про неможливість винуватої сторони посилатися на дію форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОЛЬЯНС» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 14 000,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 1 960,00 грн. - пені та 980,00 грн. - штрафу за неналежне виконання зобов'язання.

З приводу стягнення штрафних санкцій судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 5.2. Договору у разі порушення Виконавцем строку надання послуг згідно з п. 3.1. Договору, Виконавець, на вимогу Замовника, сплачує пеню протягом 10 робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від віртості ненаданих вчасно послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2. ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов'язання (прострочення понад тридцять днів) додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого зобов'язання по розробці документів для отримання дозволу(ів) на розміщення відходів та ліміту(ів) на утворення та розміщення відходів на 2013 рік не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п.п. 4.3.1., 5.2. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 05.03.2014. Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з 05.03.2014 по 04.09.2014 включно, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (29.11.2013 по 17.09.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 1 960,00 грн. за період з 29.11.2013 по 17.09.2014 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 05.03.2014 по 04.09.2014 і за розрахунком суду указана сума становить 1 361,64 грн., у задоволенні стягнення решти суми пені у розмірі 598,36 грн. необхідно відмовити.

З приводу стягнення штрафу у розмірі 980,00 грн., то суд приходить до висновку про правильність його нарахування Позивачем, обгрунтованість даної вимоги, яка підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення боргу за Договором №187-в про надання послуг екологічного характеру від 16.07.2013 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 14 000,00 грн. - основного боргу, 1 361,64 грн. - пені та 980,00 грн. - штрафу. Указана сума боргу була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «ЕКОЛЬЯНС» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 6-А; код ЄДРПОУ 38392219) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя Міністерства охорони здоров'я України» (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, буд. 6; код ЄДРПОУ 01897914) заборгованість: 14 000,00 грн. - основного боргу, 1 361,64 грн. - пені, 980,00 грн. - штрафу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762,47 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 12.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко