Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/24549/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24549/14 16.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Білополий Є.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 16 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

06 листопада 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг" (відповідач) заборгованості за договором фінансового лізингу № 009-СМ-МСБ-Ф-088 від 17.05.2012 року в сумі 24 098,69 грн. з них: заборгованість по сплаті лізингових платежів - 7 586,79 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 79 копійок), неустойка - 479,47 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 47 копійок), 35% річних за користування чужими грошовими коштами - 858,85 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 85 копійок) та штраф у розмірі 200% за прострочення сплати лізингових платежів - 15 173,58 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят три гривні 58 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Лізингоодержувач, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № 009-СМ-МСБ-Ф-088 від 17.05.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив сплату лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, як Лізингодавцем, з їх сплати та нараховані останнім за несплату лізингових платежів штрафні санкції за вказаним правочином.

Окрім того, разом з позовною заявою позивач подав заяву б/н б/д "Про забезпечення позову", в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26000324301 в Севастопольському відділенні № 4 ПАТ "Марфин Банк", МФО 328168 у розмірі 25 925,69 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/24549/14, розгляд справи призначено на 02.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено до 16.12.2014 року.

Розглянувши заявлену позивачем заяву про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Позивачем не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2012 року між позивачем (надалі - Лізингодавець) та відповідачем (далі по тексту - Лізингоодержувач) (разом - сторони) укладено договір фінансового лізингу № 009-СМ-МСБ-Ф-088 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір лізингу або Договір фінансового лізингу) у відповідності до п. 1.1. якого Лізингодавець, згідно з заявкою Лізингоодержувача на отримання майна в лізинг від « 17» травня 2012р. набуває у третьої особи і передає у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, майно, вказане в Специфікації майна, переданого в лізинг, а Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за користування Об'єктом лізингу, на умовах Договору.

Позивач стверджує, що в період квітня-травня 2014 року у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за прострочення платежів відповідно до Графіку лізингових платежів за додатком № 4 до Договору в розмірі 7 586,79 грн. (розрахунок заборгованості міститься в справі).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо сплати лізингових платежів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Як вже було установлено судом, 17 травня 2012 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 009-СМ-МСБ-Ф-088 за п. 1.1. якого Лізингодавець, згідно з заявкою Лізингоодержувача на отримання майна в лізинг від « 17» травня 2012р. набуває у третьої особи і передає у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, майно, вказане в Специфікації майна, переданого в лізинг, а Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за користування Об'єктом лізингу, на умовах Договору.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу Об'єкт лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі б/н від 31.05.2012р. (копія акту в справі).

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За п. 4.3. Договору розмір, терміни, порядок сплати Лізингоодержувачем основних лізингових платежів встановлюються в Додатку № 4 і можуть бути змінені згідно з умовами Договору або за погодженням сторін.

Заборгованість відповідача за користування предметом Договору фінансового лізингу згідно графіку внесення платежів № 4 за квітень-травень 2014 року станом на 12.08.2014 року складає 7 586,79 грн. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів зворотнього суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.11.2014р. та від 02.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком внесення платежів за період квітня-травня 2014 року), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 586,79 грн. за прострочення платежів за Договором фінансового лізингу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 17.3. Договору випливає, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань витрат Лізингодавця, які Лізингодавець поніс у рамках виконання Договору і які підлягають відшкодуванню Лізингоодержувачем, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У випадку, якщо Лізингоодержувач порушить термін сплати поточного лізингового платежу, зазначений у Графіку № 4, Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача додатковий штраф, розмір якого залежить від кількості днів прострочки сплати лізингового платежу, а саме:

- при прострочці більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, у розмірі 50% від суми поточного лізингового платежу, термін сплати якого порушений;

- при прострочці більше 30 (тридцяти) календарних днів, у розмірі 100% від суми поточного лізингового платежу, термін сплати якого порушений;

- при прострочці більше 45 (сорока п'яти) календарних днів, у розмірі 200% від суми заборгованості по лізинговим платежам (п. 17.4. Договору).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по сплаті лізингових платежів за Договором, обґрунтованими та доведеними є вимоги позивача про стягнення з Лізингоодержувача на користь Лізингодавеця 479,47 грн. неустойки у формі подвійної облікової ставки Національного банку України та 15 173,58 грн. штрафу за прострочку більше 45 (сорока п'яти) календарних днів з розрахунку: 7 586,79 грн. /3 852,82 грн. + 3 733,97 грн./ Х 200%.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За п. 17.2. Договору якщо у Лізингоодержувача виникає обов'язок по сплаті на користь Лізингодавця будь-якого платежу, в тому числі (але на виключно): лізингових платежів, відшкодувань витрат Лізингодавця, які Лізингодавець поніс на виконання Договору і які підлягають відшкодуванню Лізингоотримувачем, але Лізингоодержувач порушив строк оплати такого платежу, то Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю відсоток за користування чужими грошовими коштами , у розмірі 35 (тридцять п'ять) відсотків річних від суми заборгованості по простроченим лізинговими платежами за весь термін прострочки.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, обґрунтованим та вірним є здійснений позивачем і наданий до суду в підтвердження викладених в позові вимог розрахунок суми 35% річних у розмірі 858,85 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг" (ідентифікаційний код 36758990, адреса: 99008, АР Крим, м. Севастополь, вул. Пожарова, буд. 6, р/р 26000324301 в Севастопольському відділенні № 4 ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (ідентифікаційний код 31502612, адреса: 65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19-Б, прим. 263, ПІН 315026115529, п/р 26505103508001 в ПАТ «Альфа-Банк», м. Київ, МФО 300346), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по сплаті лізингових платежів - 7 586,79 грн. (сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 79 копійок), неустойки - 479,47 грн. (чотириста сімдесят дев'ять гривень 47 копійок), 35% річних за користування чужими грошовими коштами - 858,85 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 85 копійок), штрафу в розмірі 200% за прострочення сплати лізингових платежів - 15 173,58 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят три гривні 58 копійок) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

В задоволенні заяви б/н б/д "Про забезпечення позову" Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" у справі № 910/24549/14 - відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/24549/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.12.2014р.

Суддя О.В. Котков