Ухвала

від 18.12.2014 по справі 910/27910/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство

0,2

18.12.14 Справа № 910/27910/14.

Суддя Івченко А.М., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капуччо" (ідентифікаційний код 37027363) про порушення справи про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Капуччо" в особі ліквідатора Чорного О.В. звернулося до господарського суду із заявою про визнання порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дослідивши зміст поданої заяви та долучені до неї матеріали на відповідність актам чинного законодавства, суд встановив наявність обставин, які перешкоджають прийняттю заяви про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Капуччо" до розгляду та полягають в наступному.

Статтею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, так само як і заява про порушення провадження у справі про банкрутство, повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.

У п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України вказується, що до позовної заяви, так само як і до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, додаються документи, котрі підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не зазначено; заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Частиною 4 ст. 11 Закону встановлено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України п. від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі.

Відповідно до наданих боржником відомостей, у нього відсутні будь-які матеріальні активи або ж грошові кошти, за рахунок яких буде можливим покриття судових витрат в ході процедури банкрутства підприємства в судовому порядку.

У ч. 1 ст. 95 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Загальні положення про порядок ліквідації юридичної особи вміщені у ст.ст. 110-112 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Право вирішення питання про призначення ліквідатора належить виключно суду. Реалізуючи це право, господарський суд відповідно до ст. 43 ГПК України повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При призначенні судом ліквідатора із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, з огляду на мінімальний розмір винагороди, необхідної для виплати арбітражному керуючому за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за дванадцять місяців його роботи (29 232,00 грн.), а також необхідність відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами при зверненні до суду із заявами про грошові вимоги до боржника, що разом відносяться до судових витрат, здійснення яких є обов'язковим, відсутність майна для покриття судових витрат, перешкоджатиме законному перебігу процедури банкрутства підприємства в судовому порядку.

З поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Капуччо" документів не вбачається можливим встановити, що боржник дотримався загальних положень порядку ліквідації юридичної особи.

Так, боржник не надав суду доказів повідомлення фондів соціального страхування, надання їм регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви боржника з-поміж іншого додаються також перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором .

Дослідивши зміст поданої заяви та приєднані до неї документи, судом встановлено, що на відміну від приписів вказаної норми Закону боржник не вказує підстави виникнення зобов'язань та строк їх виконання згідно із законом або договором перед визнаними ним кредиторами, не надає доказів наявності кредиторської заборгованості (господарських договорів, первинних документів бухгалтерського обліку тощо).

Отже, усе викладене вище в своїй сукупності не дає суду можливості вести мову про наявність достатніх та обґрунтованих правових підстав для прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Капуччо", що їх вимагає Цивільний кодекс України та чинний Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Капуччо" про порушення справи про банкрутство підлягає поверненню заявнику без розгляду як така, що не відповідає змісту вимог, зазначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капуччо" від 09.12.2014 з додатками повернути без розгляду.

Суддя А.М.Івченко