Рішення

від 19.12.2014 по справі 910/26834/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26834/14 19.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лева Контейнер Сервіс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мультимедіа Україна» простягнення 5 054,98 грн., Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лева Контейнер Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимедіа Україна» про стягнення 4 000,00 грн. - основного боргу, 739,60 - інфляційних втрат та 315,38 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо поставки товару та не повернув перераховану позивачем передоплату за товар в розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою від 05.12.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.12.2014 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 19.12.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2011 року, на підставі виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультимедіа Україна» (відповідач) рахунку №89 від 16.06.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лева Контейнер Сервіс» (позивач) перерахувало відповідачу передоплату за товар в розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №397 від 16.06.2011 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207).

Таким чином, між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Проте, як зазначав позивач, відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, в зв'язку з чим, 18.09.2011 року, позивач електронною поштою надіслав відповідачу лист з вимогою повідомити заплановану дату поставки товару, а у випадку неможливості поставки - повернути передоплату в розмірі 4 000,00 грн.

03.04.2012 року (згідно опису вкладеного у лист) позивач надіслав відповідачу вимогу №37/04 про повернення перерахованих ним коштів в розмірі 4 000,00 грн., в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару, проте дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 4 000,00 грн. основного боргу, 315,38 грн. три відсотки річних та 739,60 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді відповідач оплачений позивачем товар, останньому не поставив, сплачені позивачем кошти не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки позивач здійснив попередню оплату поставки товару на суму 4 000,00 грн., а відповідач не поставив позивачу товар, господарський суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, що встановлює право вимагати повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, відповідач зобов'язаний повернути позивачу 4 000,00 грн. суми попередньої оплати.

Позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 315,38 грн. та 739,60 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки ці санкції застосовується виключно до грошових зобов'язань, в той час, як стягнення з постачальника суми передоплати за товар, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року у справі №3-30гс13).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультимедіа Україна» (місцезнаходження : 04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 12, кв. 7, код ЄДРПОУ 37372055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лема Контейнер Сервіс» (місцезнаходження: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Адмірала Луніна, буд. 21, кв. 1, код ЄДРПОУ 34550315) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 70 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

23.12.2014 року