Ухвала

від 22.12.2014 по справі 910/28280/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

---

У Х В А Л А 0,2 про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство 22.12.14 Справа № 910/28280/14 Суддя Івченко А.М., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Фудз" (ідентифікаційний код 37143146) про порушення справи про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірель Фудз" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 12.12.2014 р. № 01/12/12-2014 про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з його неможливістю задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства.   Дослідивши матеріали заяви, суд вважає її такою, що підлягає поверненню заявнику без розгляду зважаючи на наступне. Cтаттею 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, так само як і заява про порушення провадження у справі про банкрутство, повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов. У п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України вказується, що до позовної заяви, так само як і до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Частиною 4 ст. 11 Закону встановлено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України п. від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами. У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".           Відповідно до п. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Право вирішення питання про призначення ліквідатора належить виключно суду. Реалізуючи це право, господарський суд відповідно до ст. 43 ГПК України повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, зазначеною нормою фактично передбачено обов`язок боржника довести факт наявності у останнього майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство. Будь-яких винятків із цього положення закону ні норми ст. 11, ні Закон не містять. Поняття “майно господарського товариства” визначено в    ст. 115 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України Господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, дебіторська заборгованість не може вважатися "майном, достатнім для покриття судових витрат" в розумінні ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тим більше, що доказів погашення цієї заборгованості не подано, стягнення її у судовому порядку та виконання судового рішення не здійснено, стягнення її у судовому порядку наразі є не можливим у зв'язку з відсутністю у заявника грошових коштів для сплати судового збору. Також при призначенні судом ліквідатора із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, вказаної суми коштів буде не достатньо, з огляду на мінімальний розмір винагороди, необхідної до виплати арбітражному керуючому за виконання обов'язків ліквідатора банкрута за дванадцять місяців його роботи в розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць роботи (але не менше 12 місяців роботи (тривалість ліквідаційної процедури банкрутства - ст. ст. 37,    115 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”    1218 грн. х 2 х 12 місяців = 29    232,00 грн.), а також необхідність відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами при зверненні до суду із заявами про грошові вимоги до боржника (не менше 1218 грн.), що разом відносяться до судових витрат, здійснення яких є обов'язковим для законного перебігу процедури банкрутства підприємства в судовому порядку. Отже, встановлені судом обставини відсутності у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат в ході майбутньої процедури банкрутства, зумовлюють необхідність повернення заяви без розгляду як такої, що не відповідає змісту вимог, зазначених у Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. На підставі викладеного та керуючись ст. 11, ст. 15, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Фудз" від 12.12.2014 р. № 01/12/12-2014 про порушення справи про банкрутство з приєднаними до неї документами повернути без розгляду. Суддя                                                                                                     А.М.Івченко