Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/18842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18842/14 15.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод»

до Дочірнього підприємство «РАА»

про стягнення 8 965, 10 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Приступа М.Є.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПіСіБі - Радіозавод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємство «РАА» про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат з електроенергії № 12 від 01.09.2013 р. у розмірі 7 584, 38 грн. 96, 62 грн. - 3 % річних, 662, 18 грн. - інфляційне збільшення суми боргу та 621, 92 грн. - загальна сума процентів, визначених на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем щодо своєчасної оплати послуг по забезпеченні електроенергією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/18842/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.10.2014 р. матеріали справи № 910/18842/14 згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б. у зв'язку з відпусткою судді Блажівської О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 910/18842/14 до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці станом на 10.11.2014р. призначено дану справу на 19.11.2014 р.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані його представником.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «ПіСіБі - Радіозавод» та Дочірнім підприємством «РАА» укладено договір про відшкодування витрат з електроенергії № 12, за умовами якого відповідач зобов'язався компенсувати відповідачу витрати в частині забезпечення його електроенергією до приєднаних мереж відповідача за показаннями лічильника, які знімаються станом на 20-ти число кожного місяця у присутності представників сторін.

Відповідно до п. 5.3. договору на підставі рахунку позивача відповідач не пізніше 10-го числа розрахункового місяця вносить передплату з розрахунку кількості електроенергії, спожитої в місяці, що передує розрахунковому, але за тарифами розрахункового місяця; остаточний розрахунок здійснюється до 22-го числа розрахункового місяця на підставі акту про фактичне споживання електроенергії відповідно до показників приладів обліку. Також відповідач сплачує вартість витрат на технічне обслуговування трансформаторної підстанції і електромереж, пропорційно кількості спожитої енергії. Вартість послуг наданих в розрахунковому місяці, сплачується відповідачем протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку несвоєчасної оплати послуг, що надаються, відповідач сплачує позивачу пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування.

Договір, відповідно до п. 7.1., набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.09.2014 р. включно.

17.03.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача акт № ОУ-0000068 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2014 р., а також рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 24.12.2014 . на загальну суму 7 584, 38 грн., який отримано Дочірнім підприємством «РАА» 19.03.2014 р.

Однак, відомостей щодо підписання вищевказаного акту та/або оплати рахунку, а також надання відповідачем мотивованої відмови від підписання акту матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо відшкодування вартості спожитої електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 7 584, 38 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно зі ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника. Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 12 від 01.09.2013 р., суд дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості щодо відшкодування вартості спожитої електричної енергії за договором № 12 від 01.09.2013 р. у розмірі 7 584, 38 грн.,

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 96, 62 грн. - 3 % річних, 662, 18 грн. - інфляційного збільшення суми боргу та 621, 92 грн. - процентів, визначених на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати послуг, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 19.03.2014 р. до 20.08.2014 р. (період визначений позивачем самостійно та не суперечить загальним принципам законодавства) розмір 3 % річних становить 96, 62 грн., інфляційні втрати від знецінення національної валюти - 662, 18 грн.

Заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних, та інфляційних втрат не перевищують суми, розраховані судом, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимоги позивача про стягнення процентів, визначених на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 621, 92 грн., суд відзначає, що за правовою природою, заявлена до стягнення сума фактично є пенею.

В той же час, вимог про стягнення пені Приватним акціонерним товариством «ПіСіБі - Радіозавод» до суду не заявлено.

Заяв про зміну предмету позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України або про вихід за межі позовної вимог відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

Інших обґрунтувань своїх вимог позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 621, 92 грн. - процентів, визначених на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України та відмовляє у позові в цій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємство «РАА» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 23/25, код ЄДРПОУ 31084520), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 30263079) заборгованість у розмірі 7 584, 38 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 38 коп.) грн., 96, 62 (дев'яносто шість грн. 62 коп.) грн. - 3 % річних, інфляційні втрати від знецінення національної валюти у розмірі 662, 18 (шістсот шістдесят дві грн. 18 коп.) грн. та 1 700, 26 (одна тисяча сімсот грн. 26 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.