Рішення

від 08.12.2014 по справі 910/23973/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23973/14 08.12.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Агромаш концепт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс Україна"

про стягнення 11 277,50 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ляховець В.М. - представник, відповідно до договору № 06-юр про надання правової допомоги від 23.09.2014 року;

Лебедєв А.А. - директор (паспорт серії НК469647, виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівської обл. від 15 січня 1998 року)ю

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Агромаш концепт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс Україна" про стягнення 11 277,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.06.2014 року між ним як покупцем та відповідачем як постачальником укладений договір поставки № 0617, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити металопрокат, іменований в подальшому продукція, в кількості та асортименті, зазначених у рахунку-фактурі постачальника, на умовах, передбачених договором.

Відповідач поставив позивачеві товар відповідно до видаткової накладної № МС-0000033 від 24.06.2014 року в кількості 6980 т. по ціні 7 666,67 грн. без ПДВ на загальну суму 64216,03 грн., також відповідачем позивачеві наданий рахунок-фактура № МС-0000504 на загальну суму 64 400,03 грн. Позивач виконав свої зобов'язання по оплаті товару, що підтверджується платіжним дорученням № 264 від 20.06.2014 року на суму 3 000,00 грн., платіжним дорученням № 268 від 25.06.2014 року на суму 61216,03 грн.

Однак при отриманні продукції на складі позивачем виявлено невідповідність заводської бірки, що поставило під сумнів кількість поставленого товару.

Позивач направив відповідачеві лист № 75 від 26.06.2014 року з повідомленням про направлення відповідального працівника відповідача для приймання товару.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача, позивач почав приймання за участю незацікавлених осіб та зважив товар в приміщенні ПАТ "Ясен", що підтверджується фіскальним чеком про оплату послуг зважування на суму 100,00 грн. в результаті зважування виявлено невідповідність маси товару, про що був складений акт № 1 від 02.07.2014 року про нестачу товару масою 1 110 кг., вартістю 10 212,00 грн.

Позивач відправив вказаний акт та вимогу № 76 від 02.07.2014 року з проханням допоставити продукцію вагою 1 110 кг., компенсувати послуги зважування у сумі 100,00 грн. та 500,00 грн. за транспорті послуги при зважуванні або перерахувати кошти за недопоставлений товар на рахунок покупця.

Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення та відповіді.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару в розмірі 10 212,00 грн., послуги зважування у сумі 100,00 грн. та 500,00 грн. за транспорті послуги при зважуванні, три проценти річних в розмірі 85,61 грн., індекс інфляції в розмірі 379,89 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.2014 року.

В судове засідання 18.11.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 04.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2014 року розгляд справи перенесено на 08.12.2014 року.

В судове засідання 08.12.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 04.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 39, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.11.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.06.2014 року між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником укладений договір поставки № 0617, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити металопрокат, іменований в подальшому продукція, в кількості та асортименті, зазначених у рахунку-фактурі постачальника, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2. договору діюча ціна на момент відвантаження продукції вказується у рахунку-фактурі постачальника.

П. 2.3. договору передбачено, що попередня оплата за продукцію здійснюється за безготівковим розрахунком на поточний рахунок постачальника, в розмірі 100% відповідно до рахунку-фактури виписаної постачальником.

Відповідач поставив позивачеві товар відповідно до видаткової накладної № МС-0000033 від 24.06.2014 року в кількості 6980 т. по ціні 7 666,67 грн. без ПДВ на загальну суму 64216,03 грн., яка підписана представниками сторін та скріплена печатками. Також відповідачем позивачеві наданий рахунок-фактура № МС-0000504 на загальну суму 64 400,03 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання по оплаті товару, що підтверджується платіжним дорученням № 264 від 20.06.2014 року на суму 3 000,00 грн., платіжним дорученням № 268 від 25.06.2014 року на суму 61 216,03 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору якщо сума за фактично відвантажену продукцію перевищує суму авансового платежу, покупець зобов'язується оплатити різницю за поставлену продукцію протягом 3-з банківських днів з дати поставки продукції. Датою поставки вважається дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної.

Однак при отриманні продукції на складі позивачем виявлено невідповідність заводської бірки, що поставило під сумнів кількість поставленого товару.

Пунктом 7.2. Договору Сторони передбачили умови, за якими у всьому іншому, непередбаченому Договором, сторони керуються діючим законодавством України.

Згідно з п. 7. Інструкції П-6 Приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою нетто і кількості товарних одиниць в кожному місці проводиться, як правило, на складі кінцевого одержувача.

У відповідності до ч. 2 пп. б) п. 9. Інструкції П-6 перевірка продукції, що надійшла у справній тарі за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів.

Відповідно до п. 10. Інструкції П-6 Приймання вважається закінченою своєчасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни.

За правилами п. 12. Інструкції П-6 Приймання продукції за кількістю проводиться по транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікації, описи, пакувальним ярликами та ін.) відправника.

Частиною 1 п. 16. Інструкції П-6 встановлено, якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідною продукцією.

Згідно з п. 4.1. договору продукція приймається покупцем по кількості та якості в порядку, передбаченому в Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю/ кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. (№ П-6, П-7).

Відповідно до п. 4.2. договору у разі незгоди покупця з якістю та(або) кількістю продукції вказаної у видатковій накладній постачальника - виклик представника постачальника для складання акту прийомки є обов'язковим у всіх випадках. Акт повинен бути складений у відповідності з вимогами Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю/ кількістю», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. (№ П-6, П-7).

Позивач направив відповідачеві лист № 75 від 26.06.2014 року з повідомленням про направлення відповідально працівника відповідача для приймання товару протягом 48 год., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 26.06.2014 року. Вказане повідомлення вручено відповідачеві 01.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В п. 17 Інструкції П-6 передбачено, що одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника відправника. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції.

Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника відправника (виробника).

Згідно з п. 17 "а". Інструкції П-6, Повідомлення про виклик представника відправника (виробника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефоном) не пізніше 24 годин після виявлення недостачі, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача та неповідомленням про причини неявки позивач почав приймання за участю незацікавлених осіб та зважив товар в приміщенні ПАТ "Ясен", що підтверджується фіскальним чеком про оплату послуг зважування від 02.07.2014 року на суму 100,00 грн. в результаті зважування виявлено невідповідність маси товару, про що був складений акт № 1 від 02.07.2014 року про нестачу товару масою 1 110 кг., вартістю 10 212,00 грн.

За приписами пп. а) п. 18. Інструкції П-6, при неявці представника відправника (виробника) за викликом одержувача, приймання продукції за кількістю і складання акта про недостачу провадиться за участю представника іншого підприємства (організації).

Позивач відправив вказаний акт та вимогу № 76 від 02.07.2014 року з проханням допоставити продукцію вагою 1 110 кг., компенсувати послуги зважування у сумі 100,00 грн. та 500,00 грн. за транспорті послуги при зважуванні або перерахувати кошти за недопоставлений товар на рахунок покупця. Додатком до цього листа відповідачеві відправлений складений акт № 1 від 02.07.2014 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. В матеріалах справи наявні докази відправки вимоги позивача: фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» та опис вкладення у цінний лист від 07.07.2014 року.

Відповідач залишив вимоги позивача без задоволення та відповіді.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 2.6. договору якщо сума за фактично відвантажену продукцію менша за суму авансового платежу, постачальник зобов'язується повернути різницю за недопоставлену продукцію на поточних рахунок покупця протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця або зарахувати її в рахунок майбутніх платежів по договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 10 212,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг за зважування товару на суму 100,00 грн. у приміщенні ПАТ "Ясен", що підтверджується фіскальним чеком про оплату послуг зважування від 02.07.2014 року на суму 100,00 грн. та 500,00 грн. за транспорті послуги при зважуванні,підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 76 від 02.07.2014 року на суму 500,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Позивачем доведений факт правопорушення з боку відповідача щодо прав та інтересів позивача, таким чином наявність у позивача збитків у вигляді послуг за зважування товару на суму 100,00 грн. та 500,00 грн. за транспорті послуги при зважуванні позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповіджачем не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 85,61 грн., індекс інфляції в розмірі 379,89 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 85,61 грн., індекс інфляції в розмірі 379,89 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Ляховець Володимиром Михайловичем 23.09.2014 року укладено договір № 06-юр про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надати правову допомогу клієнту, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату за надану правову допомогу гонорар в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору (розділ 2) адвокат зобов'язаний в тому числі провести аналіз матеріалів та надати консультації щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Металсервіс Україна» по договору поставки № 0617 від 20.06.2014 року, надати правову допомогу з підготовки та оформлення позовної заяви про стягнення з боржника заборгованості та представництва інтересів позивача в суді.

Відповідно до п. 4.2.1. договору про надання правової допомоги, клієнт протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору сплачує адвокату гонорар в сумі 4 500,00 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 433 від 02.10.2014 року, з якого вбачається що позивачем перераховано адвокату Ляховець В.М. оплату за послуги з правової допомоги в розмірі 4 500,00 грн. за договором № 06-юр від 23.09.2014 р.

Також, наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №375 на ім'я Ляховець Володимир Михайлович, видано 05.03.2008 року на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в Чернігівській області від 21.02.2008 року № 2.

Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи, та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи витрати на оплату послуг адвоката підлягають частково задоволенню у сумі 564,00 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог), та виходячи з розумної необхідності зазначених судових витрат для даної справи.

В частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3 936,00 грн. відмовити.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металсервіс Україна" (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, будинок 39, код ЄДРПОУ 38946535) на користь приватного підприємства "Агромаш концепт"(14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Кирпоноса, будинок 6, квартира 8, код ЄДРПОУ 33336060) заборгованість в розмірі 10 212,00 (десять тисяч двісті дванадцять три) грн. 00 коп., послуги за зважування товару в розмірі 100 (сто) грн.00 коп., транспорті послуги при зважуванні 500 (п'ятсот) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 61 коп., індекс інфляції в розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 89 коп., витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 564 (п'ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В частині стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3 936,00 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.12.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий