Постанова

від 04.11.2014 по справі 804/16411/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р. Справа № 804/16411/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛуніної О.С. при секретаріГамовій Л.І. за участю: представника позивача - представника позивача - Давиденко Д.І. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ж.С.А.» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ПП «Ж.С.А.» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідача) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2014 року №0004382201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.09.2014 року №0004372201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ПП «Ж,С.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №2311/04-61-22-01/30982314 від 03.09.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0004382201 та 0004372201 від 23.09.2014 року.

З такими рішеннями відповідача позивач не згоден, оскільки вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки протиправними та безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства. Крім того, господарські правовідносини позивача з контрагентами ПП «Гранд», ТОВ «Стілайн», ТОВ «Авалон 2011», ТОВ «Буд-Інвест Плюс» підтверджені відповідними первинними документами, що свідчить про наявність господарської мети та направлення на реальне настання правових наслідків. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню, тому вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі. Надала письмові заперечення, у яких зазначила, що під час перевірки позивач не підтвердив реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Гранд», первинні документи мають юридичну дефектність, а тому показники податкової звітності, які сформовані на підставі таких операцій є безпідставними. Такі висновки податкового органу підтверджені матеріалами перевірок ПП «Гранд» та його контрагентів, якими встановлено неможливість підтвердження реальність здійснення господарських відносин з придбанням та реалізацією товарів. За таких обставин, відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесеними на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та Конституцією України, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «Ж.С.А.» зареєстровано 07.06.2000 року Дніпропетровським міським управлінням юстиції, перебуває на обліку у ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість.

З 16.07.2014 року по 27.08.2014 року, на підставі направлень від 16.07.2014 року №№ 000349, 000350, 000351, 000352, 000353 посадовими особами ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 82.1 ст.82 ПК України, відповідно до плану-графіка перевірки проведена планова виїзна перевірка ПП «Ж.С.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська складено акт №2311/04-61-22-01/30982314 від 03.09.2014 року.

У ході проведення планової документальної виїзної перевірки ПП «Ж.С.А.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, встановлено порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 344 222,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року 8 729 грн., вересень 2011 року на суму 37 714,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 165 498,00 грн., листопад 2011 року на суму 41 090,00 грн., за грудень 2011 року на суму 44 733,33 грн., січень 2012 року на суму 47 214,17 грн., за лютий 2012 року на суму 63 457,00 грн., березень 2012 року на суму 90 896,00 грн., квітень 2012 року на суму 80 523,00 грн., за травень 2012 року 124 771,00 грн., за червень 2012 року на суму 99 935,00 грн., за липень 2012 року 61 403,42 грн., за серпень 2012 року на суму 182 145,00 грн., вересень 2012 року на суму 184 343,00 грн., в жовтні 2012 року на суму 158 982,00 грн.;

- пп. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 856 025,00 грн.;

- п. 51.1 ст. 51 ПК України, підприємство надало до ДПІ податковий розрахунок за формою 1 ДФ за ІІ квартал 2013 року з порушенням законодавчо встановленого терміну, а також не відобразило в податкових розрахунках за формою - 1 ДФ у період з ІІ кв 2011 року по ІІ кв 2012 року виплати доходів фізичним особам-підприємцям, виплати дивідендів засновникам ПП «Ж.С.А.» - фізичним особам, виплату фізичній особі по договору цивільно-правового характеру, оподатковувані доходи, отримані платником податку фізичною особою ОСОБА_5, як додаткове благо та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПК України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб в період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 3 192,36 грн.

Отже, з висновків акту перевірки вбачається, що податковий орган за результатами проведеної перевірки прийшов висновку про те, що директор ТОВ «Ж.С.А.» здійснював розрахунки з підприємствами-постачальниками за рахунок власних коштів, тоді як будь-яких фінансово-господарських договорів купівлі-продажу продукції між ПП «Ж.С.А.» та директором підприємства не укладалось, а також встановлено нереальність проведення господарських операцій між ПП «Ж.С.А.» та постачальником ПП «Гранд» та юридичну дефектність первинних документів.

За наслідками акту перевірки, ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська винесені податкові повідомлення-рішення від 23.09.2014 року за № 0004382201 та 0004372201 про донарахування податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 074 056,00 грн. та донарахування податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 747 345,00 грн.

Проте, з такими висновками податкового органу суд не погоджується, оскільки з матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що на підтвердження правомірності формування податку на додану вартість та податку на прибуток позивачем до перевірки надано відповідні договори про надання послуг по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Гранд», ТОВ «Стілайн», ТОВ «Авалон 2011», ТОВ «Буд-Інвест Плюс». На виконання укладених між контрагентами договорів в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру.

В акті перевірки податкового органу відсутні зауваження щодо дотримання форми первинних документів відповідно до вимог законодавства, в зазначених документах наявні всі, передбачені законом реквізити, документи підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що ПП «Ж.С.А.» укладено з ПП «Гранд» договори № 280711 від 28.07.2011 року та № 100112 від 10.01.2012 року про здійснення експедиційно-транспортних послуг. Відповідно до умов даних договорів ПП «Ж.С.А.» (замовник) поручає, а ПП «Гранд» (перевізник) приймає до перевезення «вантаж», що належить замовнику та власним автотранспортом перевозить за маршрутом та у строки, вказані замовником у заявці. За договорами ціни є договірними та формуються виходячи з ситуації на транспортному ринку України. Остаточні розрахунки проводяться замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником, підставою для виписки рахунку-фактури є товарно-транспортні накладні.

Внаслідок отриманих послуг за даними договорами ПП «Гранд» на користь ПП «Ж.С.А.» виписані податкові накладні. Сторонами підписано низку актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписано товарно-транспортні накладні за транспортно-експедиційні послуги.

Як зазначено у акті перевірки №2311/04-61-22-01/30982314 від 03.09.2014 року, перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Ж.С.А.» та постачальником ПП «Гранд» та юридичну дефектність первинних документів.

Проте, суд не може погодиться з такими висновками податкового органу, оскільки дані висновки ґрунтуються на акті перевірки контрагента-постачальника ПП «Ж.С.А.» компанії ПП «Гранд», висновки якого містять інформацію про нереальність господарських взаємовідносин між ПП «Гранд» та його контрагентами, встановлено, що ПП «Гранд» не мало виробничих потужностей та людських ресурсів для надання ПП «Ж.С.А.» послуг згідно договорів.

Підставою визнання нереальними господарських взаємовідносин між ПП «Гранд» та його контрагентами стали численні акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів компанії ПП «Гранд» за ланцюгом. Однак, такі висновки не можуть бути підставою невизнання господарських взаємовідносин ПП «Ж.С.А.», оскільки жодною нормою чинного законодавства ПК України не передбачена відповідальність за дії іншої юридичної особи, тобто, факт неможливості проведення перевірки контрагентів, відсутність таких контрагентів за місцем реєстрації, не впливає на законні права та інтереси ПП «Ж.С.А.».

Крім того, суд зазначає, що у актом перевірки встановлено юридичну дефектність первинних документів, проте, яких саме документів та в чому полягає така дефектність актом перевірки не вказано. У судовому засіданні представник податкового органу пояснив, що юридичну дефектність мають товарно-транспортні накладні. Судом оглянуто оригінали товарно-транспортних накладних, між тим, всупереч висновкам податкового органу, вони містять всі необхідні реквізити, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за № 168/704, відповідно до якого, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, на момент проведення перевірки, ПП «Ж.С.А.» надано належним чином оформлені документи, які підтверджують реальність та фактичне виконання господарських операцій по взаємовідносинам між ПП «Ж.С.А.» та його контрагентом ПП «Гранд».

Таким чином, надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального перевезення товару - пшениці, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірними правочинами. Натомість посадовими особами податкового органу власноруч описані надані до перевірки первинні документи, відповідність яких актом перевірки не спростована.

Крім того, судом встановлено, що ПП «Ж.С.А.» 31.01.2011 року уклало договір №3101-11 з ТОВ «Авеалон 2011» про здійснення експедиційно-транспортних послуг. Відповідно до умов даного договору ПП «Ж.С.А.» (замовник) поручає, а ТОВ «Авалон 2011» (перевізник) приймає до перевезення «вантаж», що належить замовнику та власним автотранспортом перевозить за маршрутом та у строки, вказані замовником у заявці. За договором ціна є договірною та формуються виходячи з ситуації на транспортному ринку України. Остаточні розрахунки проводяться замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником, підставою для виписки рахунку-фактури є товарно-транспортні накладні.

Внаслідок отриманих послуг за даним договором ТОВ «Авалон 2011» на користь ПП «Ж.С.А.» виписані податкові накладні. Сторонами підписані акти виконаних робіт (надання послуг) № 0304 від 30.04.2011 року на суму 220 000,00 грн., № 0305 від 30.05.2011 року на суму 193 350,70 грн. та №0306 від 30.06.2011 року на суму 60 000,00 грн., виписано товарно-транспортні накладні за транспортно-експедиційні послуги та проведено розрахунок у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибутково касового ордеру, що містяться у матеріалах справи.

Також, 20.01.2011 року ПП «Ж.С.А.» уклало з ТОВ «Стілайн» договір № 2001-11 про здійснення експедиційно-транспортних послуг. Відповідно до умов даного договору ПП «Ж.С.А.» (замовник) поручає, а ТОВ «Стілайн» (перевізник) приймає до перевезення «вантаж», що належить замовнику та власним автотранспортом перевозить за маршрутом та у строки, вказані замовником у заявці. За договором ціна є договірною та формуються виходячи з ситуації на транспортному ринку України. Остаточні розрахунки проводяться замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником, підставою для виписки рахунку-фактури є товарно-транспортні накладні.

Внаслідок отриманих послуг за даним договором ТОВ «Стілайн» на користь ПП «Ж.С.А.» виписані податкові накладні. Сторонами підписані акти виконаних робіт (надання послуг) № 2904 від 29.04.2011 року на суму 209 200,00 грн. та № 3007 від 30.07.2011 року на суму 804 496,00 грн., виписано товарно-транспортні накладні за транспортно-експедиційні послуги та проведено розрахунок у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибутково касового ордеру, що містяться у матеріалах справи, а також платіжними дорученнями.

29.04.2011 року ПП «Ж.С.А.» уклало договір № 2904-11 з ТОВ «Буд-Інвест Плюс» про здійснення експедиційно-транспортних послуг. Відповідно до умов даного договору ПП «Ж.С.А.» (замовник) поручає, а ТОВ «Буд-Інвест Плюс» (перевізник) приймає до перевезення «вантаж», що належить замовнику та власним автотранспортом перевозить за маршрутом та у строки, вказані замовником у заявці. За договором ціна є договірною та формуються виходячи з ситуації на транспортному ринку України. Остаточні розрахунки проводяться замовником на підставі рахунків-фактур, виставлених перевізником, підставою для виписки рахунку-фактури є товарно-транспортні накладні.

Внаслідок отриманих послуг за даними договором ТОВ «Буд-Інвест Плюс» на користь ПП «Ж.С.А.» виписані податкові накладні. Сторонами підписані акти виконаних робіт (надання послуг) № 3105 від 31.05.2011 року на суму 216 496,10 грн. та № 3006 від 30.06.2011 року на суму 30 160,00 грн., виписано товарно-транспортні накладні за транспортно-експедиційні послуги та проведено розрахунок у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибутково касового ордеру, наявними у матеріалах справи

Стосовно тверджень податкового органу у акті перевірки про те, що розрахунок між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Стілайн», ТОВ «Авалон 2011», ТОВ «Буд-Інвест Плюс» здійснено за рахунок власних коштів директора ПП «Ж.С.А.» ОСОБА_6, суд зазначає, що дійсно, розрахунок за надані послуги між ПП «Ж.С.А.» та його контрагентами-постачальниками відбувався через касу зазначених підприємств у готівковій формі, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Проте, у зв'язку з тим, що розрахунок проводився у готівковій формі, представником юридичної особи ПП «Ж.С.А.» був його директор ОСОБА_6, який діяв у рамках своїх повноважень, наданих статутом підприємства.

У судовому засіданні судом оглянуті квитанції до прибутково касових ордерів, які підтверджують оплату за експедиційно-транспортні послуги. Так, у прибуткових ордерах зазначено, що оплату виконувало ПП «Ж.С.А.» через ОСОБА_6

Отже, суд критично ставиться до твердження податкового органу, про те, що товар куплявся за рахунок власних коштів директора ПП «Ж.С.А.», оскільки даний факт спростовується вищенаведеним та документами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що представник позивача у судовому засіданні не заперечувала проти пункту 3 висновку акту та порушення зазначені в ньому щодо несплати податку з доходів фізичних осіб визнала.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. .

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд дотримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагентів позивача зареєстровано як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Суд зазначає, що позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки на факт нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом ПП «Гранд» виходячи з висновків акту перевірки вищезазначеного підприємства та його контрагентів, якими встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення господарських відносин з придбання та реалізацією товарів. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Такої ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, що підтверджується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

На підставі викладеного, враховуючи наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які підтверджують факт отримання послуг від постачальників ТОВ «Стілайн», ТОВ «Авалон 2011», ТОВ «Буд-Інвест Плюс», так і факт здійснення відповідних витрат для провадження господарської діяльності позивача, суд не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 1 344 222,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 1 856 025,00 грн. за період, що перевірявся.

Отже, висновки податкового органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентами спростовуються вищнвикдаденим та документами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПП «Гранд», ТОВ «Стілайн», ТОВ «Авалон 2011», ТОВ «Буд-Інвест Плюс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети - здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про нереальність проведення господарських операцій, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано суму податкового кредиту (договори, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «Ж.С.А.» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ж.С.А.» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004382201 від 23.09.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004372201 від 23.09.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ж.С.А.» (код ЄДРПОУ 30982314 сплачений судовий збір у сумі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2014 року.

Суддя О.С. Луніна