Постанова

від 12.12.2014 по справі 810/6781/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року 810/6781/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду у Таращанському районі Київської області до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Станишівка» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду у Таращанському районі Київської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Станишівка» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 19277,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача за період з 01.01.2013року по 01.11.2014 року виникла заборгованість до Пенсійного фонду України щодо відшкодування фактичних витрат виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у сумі 19277,29 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, тому позивач звернувся до суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Станишівка» є юридичною особою, зареєстровано платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області.

На підприємстві відповідача працювали громадяни, які були зайняті на роботах, що дають їм право на призначення пенсій на пільгових умовах, відповідно до "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як встановлено судом, позивачем виставлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, з якими він був ознайомлений.

Так, позивачем на підставі розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2) і частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсії по гр. ОСОБА_2, за період з 01.01.2013 по 01.11.2014.

Загальний розмір витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій за списком № 2 за зазначений період складає суму 19277,29 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09 липня 2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09 липня 2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, передбачено, зокрема підпунктами "а" і "б"- "з" частини першої статті 13 Закону України від 05 листопада 1991р. № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У свою чергу, статті 27, 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентують розмір та порядок визначення пенсії за віком, а також мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003р. № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списом робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2004 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, відповідно до статті 14 Закону України від 05.11.1991 № 1788 "Про пенсійного забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При цьому, аналіз пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003р. № 1058-ІV дає підстави стверджувати, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України від 05 листопада 1991 № 1788 "Про пенсійного забезпечення".

Таким чином, витрати Пенсійного фонду України на доставку і виплату пенсій, призначених на пільгових умовах підлягають відшкодуванню підприємствами особам, які віднесені до списку № 2 категорій і посад.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах. Кошти Пенсійного фонду України, що зараховуються на єдиний рахунок Фонду і зберігаються на окремих рахунках його органів в уповноваженому банку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обслуговують органи Державного казначейства.

Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у відносинах із страхувальниками та застрахованими особами з приводу виплати пенсій або стягнення заборгованості власної правосуб'єктності не мають, а діють від імені Пенсійного фонду України в межах повноважень, які поширюються на територію відповідної адміністративної одиниці.

Оскільки відповідач є боржником Пенсійного фонду України і знаходиться на території адміністративної одиниці, на яку поширюються повноваження позивача, дії позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 19277,29 грн. на користь Пенсійного фонду України є правомірними, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

У свою чергу, доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, а також доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Керуючись статтями 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути із Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Станишівка» (код ЄДРПОУ 03753549) на користь Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій у сумі 19277 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 29 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.