Рішення

від 19.12.2014 по справі 903/1097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 грудня 2014 р. Справа № 903/1097/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані маркетингові рішення"

до відповідача: приватного підприємства "Санте Люкс"

про стягнення 12 625,05 грн.

Суддя: Кравчук В.О.

при секретарі судового засідання Міськіву Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Матвіюк Н.Р., дов. №б/н, від 21.11.2014р.

від відповідача: Уманець В.В., дов. №б/н, від 16.11.2014р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України прокурору та відповідачу роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 17.12.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В судовому засіданні 17.12.2014 р. було оголошено перерву до 15.00 год. для надання відповідачем підтверджуючих документів щодо сплати основної частини боргу.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення»(02094, м.Київ, вул. Червоноткацька,27а, код 34727117) звернулось в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства "Санте Люкс"(43025, м. Луцьк, пр. Волі, 29 код ЄДРПОУ 36936216) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, що в загальному розмірі становить:12 625,05 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2014р. було порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 03.12.2014р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 03.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення по суті заявлених позовних вимог. Додатково надав витяг з ЄДРПОУ та копію статуту ТзОВ "Інтегровані маркетингові рішення".

Відповідач в судове засідання 03.12.2014р. не з`явився, однак на адресу суду направив клопотання від 02.12.2014р. вх. №01- 29/11591/14 про відкладення розгляду справи. та надав заперечення щодо заявлених позовних вимог в частині нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014р. подала заяву за вх. №01-125/102/14 від 17.12.2014р. про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі - 10 901,92 грн. у зв'язку з його сплатою відповідачем. В іншій частині просила позовні вимоги залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2014р. в підтвердження оплати основної заборгованості долучила платіжне доручення №1430 від 17.12.2014р. на суму 10 901,92 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

встановив:

16 травня 2011 року між ТзОВ «Інтегровані маркетингові рішення» (далі - Постачальник) та приватним підприємством "Санте Люкс" ( далі - Покупець) був укладений договір поставки №160.

Згідно пункту 1.1 договору №160 від 16.05.2011року Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та провести розрахунки за товар на умовах Договору №160.

На виконання умов договору №160 від 16.05.2011року Постачальник у період, з червня 2011року по травень 2013року, поставив товар на загальну суму 56 695,94 грн.(видаткові накладні є в матеріалах справи (а. с. 17- 39).

У період з 27.02.2012р. по 09.06.2013р. Покупцем було повернуто товар на загальну суму 31 293,96 грн. В період з 08.08.2011р. по 22.01.2013р. Покупець здійснив розрахунок за поставлений Товар в сумі 14 500,00грн, що підтверджується банківськими виписками( а.с. 41-44).

Покупець грошові зобов'язання виконав частково, що і стало причиною звернення Постачальника - ТзОВ «Інтегровані маркетингові рішення» з позовом до господарського суду Волинської області.

Відповідно до розрахунку Постачальника заборгованість за несвоєчасну оплату товару в сумі - 10 901,91 грн. - основного боргу погашено 17.12.2014р., тому провадження у справі в цій частині на дану суму слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1030,03 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№543/96-ВР від 22.11.1996.р) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Оскільки в даному випадку відповідальність у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати відповідачем поставленого товару угодою сторін або чинним законодавством не визначена, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 1 030,03 грн. - задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення 137,10 грн. 3% процентів річних суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних на суму боргу 10 901,91 грн. в межах заявленого позивачем періоду, встановив, що сума 137,10 грн. підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення 556,01 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок інфляційних втрат на суму боргу 10 901,91 грн. в межах заявленого позивачем періоду, встановив, що інфляційні втрати за даний період становлять 556,01 грн.

Відтак вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 556,01 грн. підлягає до задоволення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон"

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Таким чином, з врахуванням зазначеного вище, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і таким, що підлягають до задоволення.

Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 830,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №158 від 28.10.2014року.

Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду) позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити в дохід держави 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, сума судового збору згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 1 827,00грн.

Відповідно до ч.2 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми - 3,00грн.

Відповідно до п. п. 5, 52 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 27.02.2014 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Водночас, враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 677,94 грн. судового збору, в іншій частині (149,06 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, господарський суд,-

вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з приватного підприємства "Санте Люкс"(43025, м. Луцьк, пр. Волі, 29 код ЄДРПОУ 36936216) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані маркетингові рішення" (02094, м.Київ, вул. Червоноткацька,27а, код ЄДРПОУ 34727117) 137,10 грн. - 3% річних, 556,01 грн. - інфляційні втрати, а всього: 693,11 грн. та 1 677,94 грн. сплаченого позивачем судового збору

3. У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані маркетингові рішення" до приватного підприємства "Санте Люкс" в частині стягнення 1030,03 грн. пені - відмовити .

4. Провадження у справі на суму 10 901,91 грн. - припинити .

5. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути з державного бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Інтегровані маркетингові рішення» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька 27а, код ЄДРПОУ 34727117)

- 3.00грн. (три гривні нуль копійок) судового збору, сплаченого платіжним дорученням №158 від 28.10.2014 року (оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 903/1097/14).

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

19.12.2014

Суддя В. О. Кравчук