Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/21313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21313/14 01.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гаврилова О.Ю. (представник за довіреністю від 14.08.2014);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 01 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

03 жовтня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява б/н від 02.10.2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермегасервіс" (Відповідач) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 4 від 20.01.2010р. по оплаті поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі №910/21313/14. Розгляд справи призначено на 05.11.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2010 року між ТОВ «Альянс Фарм» (надалі - Продавець) та ТОВ «Інтермегасервіс» (далі - Покупець) (разом - сторони) укладено договір поставки № 4 (копія договору в справі, далі по тексту - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1 якого, Продавець продав, а Покупець купив товари медичного призначення, товари гігієни (надалі - Товар), в асортименті, по цінам та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Позивач стверджує, що Відповідачем було допущено неналежне виконання взятих на себе грошових зобов'язань за Договором поставки № 4 від 20.01.2010р. по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі основного боргу - 28 139 грн. 09 коп.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки від інфляції /п. 2.3. Договору/ - 1 688 грн. 55 коп., 3% річних від простроченої суми - 1 307 грн. 45 коп. та пеню /п. 2.3. Договору/ - 1 792 грн. 42 коп. за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як установлено судом, 20.01.2010 року між ТОВ «Альянс Фарм» та ТОВ «Інтермегасервіс» укладено договір поставки № 4 за п. 1 якого, Продавець продав, а Покупець купив товари медичного призначення, товари гігієни, в асортименті, по цінам та у кількості відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Покупець сплачує суму, вказану в накладній на розрахунковий рахунок Продавця. Термін оплати товару вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо в накладних документах не вказаний термін оплати товару, то Покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого Товару на протязі 30 календарних днів (п. 2.2. Договору поставки).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, в період з 20.12.2012 року по 28.03.2014 року ТОВ «Альянс Фарм» було поставлено ТОВ «Інтермегасервіс» Товар на суму 29 473,18 грн. (копії видаткових накладних в матеріалах справи), останнім сплачено суму за Товар в розмірі 1 334,09 грн. З огляду на це заборгованість Відповідача за Договором поставки, відповідно до видаткових накладних, складає 28 139,09 грн., тобто 29 473,18 грн. - 1 334,09 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2. Договору, строк оплати за останньою накладною від 28.03.2014 року настав 28.04.2014 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.10.2014р. та від 05.11.2014р. Відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум Відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати товару у більшому розмірі, станом на грудень 2014 року до суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором № 4 від 20.01.2010 року в розмірі 28 139,09 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.3. Договору, у випадку порушення термінів сплати Покупець сплачує Продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин неналежного виконання з боку Покупця умов Договору перед Продавцем щодо оплати за поставлений товар, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають: збитки від інфляції в розмірі 1 688,35 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 307,45 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.3. Договору, у випадку порушення термінів сплати Покупець сплачує Продавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який обчислюється пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням умов Договору, прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, визначеного порядку розрахунків, дат внесення оплати, господарський суд приймає розрахунок пені, наданий Позивачем, та вважає його обґрунтованим, у зв'язку із чим стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 1 792,42 грн. /п. 2.3. Договору/.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення з Відповідача 28 139,09 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 688,35 грн. збитків від інфляції, 1 307,45 грн. три проценти річних від простроченої суми та 1 792,42 грн. пені.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 826,82 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕГАСЕРВІС" (ідентифікаційний код 34181220, адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ФАРМ" (ідентифікаційний код 31807524, адреса: 03110, м. Київ, вулиця Пироговського, будинок 19, корпус 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 28 139,09 грн. (двадцять вісім тисяч сто тридцять дев'ять гривень 09 копійок) заборгованості за поставлений товар, 1 688,35 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім гривень 35 копійок) збитків від інфляції, 1 307,45 грн. (одна тисяча триста сім гривень 45 копійок) три проценти річних від простроченої суми, 1 792,42 грн. пені (одна тисяча сімсот дев'яносто дві гривні 42 копійки) та 1 826,82 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 82 копійки) судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити Відповідачу по справі № 910/21313/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало