Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/18505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18505/14 09.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група"

До УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ "ЄДНІСТЬ"

Про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав 73 080,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Гринник М.Ю. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ "ЄДНІСТЬ" про виплату компенсації за порушення виключних майнових авторських прав 73 080,00 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2014 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18505/14 та призначено розгляд справи на 01.10.2014.

В судове засідання 01.10.2014 представник позивача з'явилися, підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 01.10.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 01.10.2014 відкладено розгляд справи на 21.11.2014.

В судове засідання 21.11.2014 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.

В судове засідання 21.11.2014 представник відповідача не з'явився. В матеріалах справи наявний конверт із надісланням ухвали суду від 01.10.2014 на адресу відповідача, проте на ньому значено "вибули".

Ухвалою суду від 21.11.2014 відкладено розгляд справи на 09.12.2014.

В судове засідання 09.12.2014 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 09.12.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 цієї статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.12.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 09.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення виборчої компанії у травні 2014 року у зв'язку із проведенням позачергових виборів до Київської міської ради брала участь Українська партіє "Єдність". Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем у предвиборчій агітації, розповсюджувались агітаційні листівки з наступним змістом: "Як тебе не любити , Києве мій! № 22 Українська партія "Єдність" Олександр Омельченко" .

Позивач зазначає, що у зв'язку із вище зазначеним було використано назву ( фрагмент тексту) музичного твору "Як тебе не любити, Києве мій" ( автор музики Шамо І.Н., автор тексту Луценко Д.Е.) шляхом:

- включення назви ( фрагменту тексту) музичного твору складовою частиною до агітаційних листівок;

- відтворення назви ( фрагменту тексту) музичного твору на агітаційних листівках загальним тиражем 1 500 00 ( півтора мільйони екземплярів)

- розповсюдження назви ( фрагменту тексту) музичного твору у складі агітаційних листівок, виданих загальним тиражем 1 500 00 ( півтора мільйони екземплярів)

Позивач зазначає, що є правоволаником виключних майнових прав на території всього світу на музичний твір "Як тебе не любити, Києве мій", що підтверджується договорами із спадкоємцями авторів музичного твору Луценко С.Д, Луценко Т.І. ( договір № РА1-56 від 22.10.2013 р.) та Шамо Т.І., Шамо Ю.І. ( договір № РА1-57 від 22.10.2013 р.)

12.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 221/14, в зв'язку із без договірним використанням назви ( фрагменту) музичного твору "Як тебе не любити, Києве мій" на агітаційному матеріалі та із пропозицією укласти відповідний ліцензійний договір. Проте відповіді від відповідача отримано не було.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно приписів ст.. 424 ЦК України Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст.. 7 ЗУ "Про авторське право та суміжні права"

суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Оскільки позивач набув виключні майнові права на музичний твір "Як тебе на любити, Києве мій" на підставі договорів, то є суб'єктом авторського права.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача правової підстави на використання об'єктів інтелектуальної власності, зокрема музичного твору "Як тебе не любити, Києве мій"

Враховуючи вище зазначене, суду приходить до висновку, що оскільки на агітаційних листівках було зображено назву ( фрагмент) музичного твору "Як тебе не любити, Києве мій", то це порушує виключне право позивача на дозвіл використання вказаних об'єктів. Таким чином, судом встановлено факт порушення прав позивача.

Отже, згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Позивач відповідно до позовної заяви, визначив суму компенсації у розмірі 73080,00 грн.

Відповідно до п. п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення

Враховуючи вище викладене на день прийняття рішення судом позовні вимоги задовольняються повністю, а саме з відповідача підлягає стягнення 73 080,00 грн. компенсації.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Української партії "ЄДНІСТЬ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, код ЄДРПОУ 21714672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 30673676) компенсацію за порушення авторського права у розмірі 73 080 ( сімдесят три тисячі вісімдесят) грн., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.12.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко