Постанова

від 22.12.2014 по справі 904/7515/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 року Справа № 904/7515/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Кузьменко Н.О., довіреність №8 від 08.01.14, представник;

представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «НВФ Прінтек» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року у справі № 904/7515/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»

до відповідача 1 - приватного підприємства «НВФ Прінтек»

до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Беріл»

про стягнення 104 995,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) стягнуто з приватного підприємства "НВФ Прінтек" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" основний борг у сумі 51 517,07 грн., пеню у сумі 1 619,14грн., три відсотки річних у сумі 197,70грн., штраф у сумі 9428, 58 грн.; стягнуто солідарно з приватного підприємства "НВФ Прінтек" та з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "БЕРІЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" основний борг у сумі 1 000,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 41 387,54 грн. припинено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 1- приватне підприємство «НВФ Прінтек» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач-1 посилається на те, що суд неправильно встановив обставини справи, вказавши строк дії договору до 31 грудня 2011 року, в той час як договором передбачено строк його дії до 31.12.2013 року. Суд першої інстанції не прийняв до уваги контррозрахунок, наданий відповідачем, не надавши йому оцінки. Не надав суд оцінки і даті отримання відповідачем вимоги позивача, оскільки позивач не надав квитанцію про відправку претензії.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 22 грудня 2014 року.

В судове засідання відповідач-1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з'явився. Відповідач-2 надав заяву про розгляд справи без його участі, а представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Оскільки від відповідача-1 не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, про необхідність надання додаткових доказів або пояснень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за матеріалами справи та апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Звертаючись із позовом до приватного підприємства "НВФ Прінтек" про стягнення 92 904,61 грн. - основного боргу; 1 662, 31 грн. - пені; 9 428, 58 грн. - штрафу; 199, 48 грн. - 3% річних; та солідарно з приватного підприємства "НВФ Прінтек" та товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Беріл" 1 000, 00 грн., позивач посилався на не виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №ТГ-907 від 01.07.2013 р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Припиняючи провадження на суму основного боргу в розмірі 41 387,54 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ця сума сплачена відповідачем під час розгляду справи.

Стягуючи з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 51 517, 07 грн., пеню у сумі 1 619,14грн., три відсотки річних у сумі 197,70грн., штраф у сумі 9428, 58 грн.; та солідарно з приватного підприємства "НВФ Прінтек" та з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "БЕРІЛ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "ІНТЕРПАП" основний борг у сумі 1 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 111 742,75грн., а відповідач-1 розрахувався частково, сплативши суму 17 838,14грн., що є підставою також для нарахування на суму боргу штрафу, пені та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 01.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю торговою групою "Інтерпап" (продавець) та приватним підприємством "НВФ Прінтек" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ТГ-907, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (далі - товар), що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 111742,75грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, проте за поставлений товар відповідач-1 розрахувався частково, сплативши суму 17 838,14грн. у рахунок оплати товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 4.2 Договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця у повному обсязі, або частками протягом 21 календарних днів з дня передачі Товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч.1 ст. 692 ЦК України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, є таким, що настав.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача-1 суми основного боргу, проте у розмірі 52 517,07грн. (93 904,61грн. - 26 387,54грн.-10 000,00грн. - 5 000,00грн.), оскільки під час розгляду справи відповідач-1 частково погасив заборгованість на суму 41 387,54грн., і, провадження у справі у цій частині припинено на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч.1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з пункту 9.2. договору, у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків вартості неоплаченого товару.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, обґрунтовано стягнув штраф у сумі 9 428,58грн., та пеню у сумі 1 619,14грн. і три відсотки річних у сумі 197,70 грн. за період з 09.08.2014 р. по 25.09.2014 р. з огляду на те, що позивачем день часткової оплати боргу враховувався як день прострочки, що не узгоджується з положеннями пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Колегія суддів також погоджується з висновками суду про солідарне стягнення з відповідача-1 і відповідача-2 як поручителя, 1000 грн., оскільки 03.03.2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "БЕРІЛ" (далі - Відповідач-2, Поручитель) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого відповідальність поручителя перед кредитором у випадках, передбачених пунктом 3.1. договору поруки, обмежується сплатою поручителем кредитору грошових коштів у сумі 1 000,00 грн.

За таких обставин відповідальність відповідача-1 в частині основного боргу обґрунтовано зменшена судом першої інстанції на цю суму і визначена у розмірі 51 517, 07 грн.

Доводи відповідача про неправильне встановлення обставин справи в частині визначення строку дії договору - до 31.12.2011 року, в той час як він діє до 31.12.2013 року, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки це може бути підставою для виправлення описки і на висновки суду першої інстанції щодо суті спору, не вплинуло.

Також не є обґрунтованим посилання відповідача-1 на те, що рахунки-фактури містять інші строки оплати, і саме з них необхідно виходити при здійснені розрахунків.

Як вбачається з цих рахунків-фактур, термін оплати у них встановлений раніше, ніж була здійснена поставка товару, тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з умов договору та вимог ст. 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Інші доводи відповідача-1 є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «НВФ Прінтек» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014 року у справі № 904/7515/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 24.12.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус