cpg1251
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2014 р. Справа № 914/1808/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Марка Р.І.
суддів Желіка М.Б.
Костів Т.С.
при секретарі судового засідання Греділь М.І.
за участю представників сторін :
від позивача - Петлевич С.С.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Патронат" вих. № 637 від 18.11.2014 року (вх.№01-05/5517/14 від 25.11.2014р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р.
у справі № 914/1808/14, головуючий суддя Петрашко М.М., судді Мазовіта А.Б. та Матвіїв Р.І.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V", м.Київ
до відповідача Приватного підприємства "Патронат", м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Асторія", м. Львів
про стягнення 100 616,92 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у справі №914/1808/14 (головуючий суддя Петрашко М.М., судді Мазовіта А.Б. та Матвіїв Р.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Патронат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" 93 507,37 грн. основного боргу, 7 109,55 грн. пені, 2 012,34 грн. судового збору та 8 809,52 грн. витрат на послуги адвоката.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Патронат" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповного встановлення всіх обставин справи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник покликається, зокрема, на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання сторонами умов договору №050412 від 01.06.2012р. в частині подання позивачем (як виконавцем) відповідачу (як замовнику) акту виконаних робіт.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 25.11.2014р. справу за № 914/1808/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.
Розпорядженням голови суду від 26.11.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1808/14 введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2014р.
В судове засідання 22.12.2014р. прибув представник позивача.
Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Зважаючи на те, що ухвалою суду від 27.11.2014р. явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, відповідач та третя особа належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, клопотань про відкладення розгляду справ до суду не поступало, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012р. між Приватним підприємством "Патронат" (далі - замовник та відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" (далі - виконавець та позивач у справі) було укладено договір №050412 на поставку обладнання та виконання монтажних робіт (далі - договір).
Відповідно до п.п.1.1.,1.2. договору виконавець поставляє, а замовник приймає на умовах даного договору обладнання відповідно до специфікації (додаток №1), що є невід'ємною складовою частиною даного договору. Виконавець виконує роботи з монтажу та пуско-налагодження обладнання (надалі - роботи). Роботи проводяться на території замовника.
Згідно з п.2.1. договору поставка обладнання та виконання робіт за даним договором, за умови отримання передоплати відповідно до умов п.3.2.1. даного договору, та готовності об'єкту до виконання робіт, мають бути проведені за 45 робочих днів.
Відповідно до п.п.2.2. - 2.5. договору обладнання передається по видатковій накладній. Замовник перевіряє кількість, асортимент та підписує накладну. По закінченню виконання робіт виконавець передає замовнику акти прийому-передачі виконаних робіт. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання актів прийому-передачі повинен передати виконавцю оформлені акти прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову. У разі не підписання акту у строк визначений п.2.4. або ненадання мотивованої відмови акт вважається погодженим сторонами.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна вартість договору складає 311 691,25 грн., в тому числі ПДВ - 20% складає - 51 948,54 грн.
Відповідно до п.3.2. договору оплату обладнання та робіт по договору, що вказані в специфікації (додаток №1) до цього договору, покупець здійснює на поточний рахунок продавця у кілька етапів. Передоплата у розмірі 70% від вартості договору, що складає 218 183,88 грн. здійснюється покупцем частинами протягом 5 календарних місяців з дати підписання цього договору (п.3.2.1. договору). Остаточний розрахунок в розмірі 30% від вартості договору, що складає 93 507,37 грн. перераховується покупцем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт (п.3.2.2. договору).
На виконання умов зазначеного вище договору, відповідачем перераховано позивачу 218 183, 88 грн. передоплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами, а позивачем, за твердженням останнього, поставлено відповідачу обладнання на суму 234 816,25 грн. та виконано роботи на суму 76 875,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №АС-449 від 30.08.2013р. та актом надання послуг №АС-449 від 30.08.2013р.
Вказані видаткова накладна та акт надання послуг надіслані відповідачу 25.02.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та квитанцією УДПЗ "Укрпошта".
Однак, відповідачем, в порушення п.2.4. договору, протягом 5 робочих днів після одержання акту прийому-передачі не направлено позивачу підписаного та належним чином оформленого акту прийому-передачі виконаних робіт чи мотивованої відмови від підписання акту та не проведено оплату за виконані роботи.
З огляду на наведене, 12.03.2014р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату основного боргу за договором в розмірі 93 507,55 грн. та 86 494,90 грн. штрафних санкцій.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, що і слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компекс-V" до Господарського суду Львівської області з позовною заявою (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.11.2014р.) про стягнення з Приватного підприємства "Патронат" 93 507,37грн. боргу та 7 109, 55 грн. пені.
Розглянувши матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про підставність і обґрунтованість позовних вимог та задоволив їх у повному обсязі.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитись від договору купівлі-продажу (ч.1 ст.689 ЦК України).
На підтвердження факту поставки обладнання за вказаним договором позивачем подано видаткову накладну №АС-449 від 30.08.2013р. на суму 234 816,25 грн., яка надіслана на адресу відповідача 25.02.2014р., проте не підписана останнім. Однак, враховуючи те, що відповідач жодним чином не обмотивував причин відмови від підписання видаткової накладної, не надав зауважень щодо кількості та асортименту поставленого товару, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було виконано договірне зобов'язання щодо поставки обладнання.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).
Згідно із п.3.2.2. договору остаточний розрахунок в розмірі 30% від вартості договору, що складає 93 507,37 грн. перераховується покупцем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.
Наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист та квитанцією УДПЗ "Укрпошта" підтверджено факт надіслання 25.02.2014р. позивачем на адресу відповідача акту надання послуг №АС-449 від 30.08.2013р.
Однак відповідачем, в порушення п.2.4. договору, протягом 5 робочих днів після одержання вказаного акту не направлено позивачу підписаного та належним чином оформленого акту прийому-передачі виконаних робіт чи мотивованої відмови від підписання такого та не проведено оплату за виконані роботи.
Приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно ч. 4 вказаної статті, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь кого з них має бути призначена експертиза.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.
Така ж, правова позиція міститься в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".
Крім цього, згідно з п.2.5. договору у разі не підписання акту протягом 5 (п'яти) робочих днів після його одержання або ненадання мотивованої відмови акт вважається погодженим сторонами.
Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів звернення до позивача у встановлений договором строк з зауваженнями щодо виконання робіт та надіслання мотивованої відмови від підписання акту надання послуг №АС-449 від 30.08.2013р., а в матеріалах справи відсутні докази неякісного чи не в повному обсязі виконання позивачем робіт.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 93 507, 37 грн. (що не перевищують розміру узгодженого сторонами в договорі) є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Разом з тим, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).
Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що несвоєчасна оплата замовником виконаних робіт тягне оплату ним неустойки в розмірі 0,5% від не перерахованої у термін суми за кожний день прострочення.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п.1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.).
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 93 507,55 грн. за період з 25.02.2014р. по 28.08.2014р.
Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи опису вкладення у цінний лист та квитанції УДПЗ "Укрпошта", акт надання послуг № АС-449 від 30.08.2013р. надісланий відповідачу лише 25.02.2014 р. Докази того, що вказані документи надсилались відповідачу раніше у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані.
Враховуючи положення Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014р., та п. 2.4. договору, яким відповідачу надано 5 робочих днів для передання виконавцю оформлених актів прийому-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови, останнім днем підписання відповідачем акта надання послуг було 07.03.2014р.
Враховуючи наведене та положення п. 2.5. договору, прострочення встановлених п.п. 3.2.2. договору 5-ти банківських днів мало місце починаючи з 15.03.2014 р.
Здійснивши перерахунок належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати 93 507, 37 грн. заборгованості за період з 15.03.2014р. по 28.08.2014р. ( в межах визначеного позивачем періоду) та з врахуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, колегія суддів встановила, що розмір такої становить 8 313, 19 грн.
Проте, враховуючи принцип диспозитивності судового процес,у колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7 109, 55 грн. пені, тобто у заявленому позивачем розмірі.
Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.
Згідно ст.48 ГПК України, витрати за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
У Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1ст.26), в якому встановлюється порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо (ч.2 ст.30). При встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст.30). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.
Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
З аналізу договору про надання правової допомоги від 24.04.2014р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс- V" та Приватним підприємством "Адвокатське Бюро Юридичний центр" в особі директора Петлевича С.С. вбачається, що надання юридичної (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс- V" пов'язані із даною справою і її розглядом в господарському суді. Витрати позивача в повному обсязі документально підтверджуються вказаним договором, свідоцтвом на право на зайняття адвокатською діяльністю №79, виданим 05.10.1993р. адвокату Петлевичу С.С., актом виконаних робіт згідно договору від 24.04.2014р. на суму 8809, 52грн. та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Враховуючи наведене вище, а також тривалість розгляду та складність справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8 809,52грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,
П О С Т А Н О В И В :
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.11.2014р. у справі №914/1808/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Патронат" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 24.12.2014р.
Головуючий-суддя Марко Р.І.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Костів Т.С.
Суд | Львівський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.12.2014 |
Оприлюднено | 25.12.2014 |
Номер документу | 41992215 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Марко Р.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні