Постанова

від 22.12.2014 по справі 802/4086/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 22 грудня 2014 р.                                                                    Справа № 802/4086/14-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області    до:   публічного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика"   про: надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі, - ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася  Немирівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ, позивач) з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика" (далі – ПАТ "Тульчинська швейна фабрика", відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Позов мотивований тим, що відповідач має податковий борг в загальному  розмірі 179626,48 грн. Як зазначає позивач, з метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості він подавав позов до суду про стягнення коштів з рахунків в установах банку. Постановою від 09.09.2014 в адміністративній справі №802/3292/13-а Вінницький окружний адміністративний суду стягнув  з ПАТ "Тульчинська швейна фабрика" податковий борг з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в сумі 179626,48 грн. Позивач зазначає, що податковим органом на вказані рішення суду були виставлені платіжні вимоги, які були повернуті банківськими установами без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках. З огляду на зазначене, Немирівська ОДПІ звернулася до суду з цим адміністративним позовом. В судове засідання представник позивача не прибув, натомість 22.12.2014 надав суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 128 України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що в разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за  відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на вказані вимоги КАС України, враховуючи клопотання представника позивача та неприбуття відповідача, повідомленого належним чином, суд дійшов висновку про можливість проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою  звукозаписувального технічного засобу. Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини. ПАТ "Тульчинська швейна фабрика"  перебуває на обліку як платник податків у Немирівській ОДПІ з 07.02.1996. З матеріалів справи вбачається, що у відповідача наявний податковий борг в розмірі 179626,48 грн. Рішенням у справі №802/3292/13-а від 09.09.2014 Вінницький окружний адміністративний суд стягнув з ПАТ "Тульчинська швейна фабрика" до Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за податковим боргом в розмірі 179626,48 грн. Немирівська ОДПІ на вказане рішення суду виставляла інкасові доручення до банківських установ на погашення податкового боргу. Однак, інкасові доручення були повернуті банківськими установами без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника. Водночас в матеріалах справи міститься акт опису майна  №4/10/28-00308620 від 08.07.2014 (а. с. 34), витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, в якому зазначено, що майно платника податків перебуває у податковій заставі  (а. с. 36). Відтак, позивач вживав необхідні заходи для погашення податкового боргу, однак вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до його сплати. Відповідач не сплатив податковий борг в розмірі 179626,48 грн., на суму якого позивач просить отримати дозвіл на його погашення за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс (далі – ПК) України. Порядок погашення податкового боргу платників податків врегульований главою 9 розділу ІІ ПК України. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 ПК України. За приписами п. 95. 1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно з абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган         звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. З аналізу наведених норм випливає, що законодавець встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення в певній послідовності на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків в банку; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна тощо. Надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливе лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків, та після звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку. Враховуючи, що податковий борг в розмірі 179626,48 грн. відповідач не сплатив, його стягнення з рахунків підприємства та за рахунок його готівки також не відбулося та з урахуванням відсутності грошових коштів на рахунках відповідача у банках, суд дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.    Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Надати Немирівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 179626,48 грн. за рахунок майна платника податків приватного акціонерного товариства "Тульчинська швейна фабрика" (Вінницька область, м. Тульчин, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 00308620), що перебуває у податковій заставі. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя            Віятик Наталія Володимирівна