Рішення

від 18.12.2014 по справі 921/1208/14-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2014 р.Справа № 921/1208/14-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН", м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30А

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільреставрація", м. Тернопіль, вул. М,Шептицького, 1, офіс 36 ;

про стягнення заборгованості в сумі 13 529,10 грн .

За участю представників:

Позивача: Свірського Т.В. - представника, довіреність від 03.11.2014р.

Відповідача: не прибув

У судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕН", м. Тернопіль подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільреставрація", м. Тернопіль заборгованість в сумі 13 529,10 грн.; з яких: 9 265,70 грн. - сума боргу; 987,60 грн. - пені; 824,60 грн. - інфляційних втрат; 134,80 грн. -3% річних; 2 316,40 грн. - штрафу; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір №202 від 27.07.2012р.; накладні №267, 268,268/1,268/2,269,273/2,273/3, від 10.04.2014р.; довіреність на отримання товару №14 від 10.04.2014р.; інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 173, 174,193 Господарського кодексу України 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2014 року порушено провадження у справі №921/1208/14-г/10 та призначено судове засідання о 14 год. 30 хв. 18 листопада 2014 року.

Ухвала суду про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією за адресами, вказаними у позовній заяві.

У судове засідання 18.11.2014 року представник відповідача не прибув, заперечень щодо заявлених позивних вимог суду не надав, а тому розгляд справи було відкладено до 10 год. 05 грудня 2014 року.

У судове засідання 05.12.2014 року представник відповідача повторно не прибув, а тому розгляд справи було відкладено до 15 год. 00 хв. 18.12.2014 року в порядку статті 77 ГПК України.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо позовних вимог суду не подав, явку свого представника у судове засідання 18.12.2014 року втретє не забезпечив.

Оскільки, 28.12.2014 року закінчується двомісячний строк вирішення спору, участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов'язковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2014 року підтримав заявлені вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стен", місцезнаходження органів управління якого м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30А є юридичною особою, яке зареєстроване в установленому законом порядку та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 31594297, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2014р., а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕН", м. Тернопіль визначило предметом позову стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільреставрація", м. Тернопіль боргу в загальній сумі 13 529,10 грн.

Вказавши відповідачем у справі ТОВ "Тернопільреставрація", м. Тернопіль ТОВ "Мережа", м. Тернопіль вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частино. 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач вважає, що між ним і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі 27 липня 2012 року було укладено Договір поставки №202, в порядку та на умовах якого, Постачальник (ТОВ "СТЕН") зобов'язується поставити (передати) у власність, а Покупець (ТОВ "Тернопільреставрація") придбати продукцію (надалі - Товар) згідно ціни, кількості, упаковки, які вказані в накладних чи специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, попередньо узгодивши терміни відвантаження Товару (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. сторони встановили, що Постачальник зобов'язаний постачати (передавати) у власність Покупцеві Товар, вказаний у накладних (п. п. 2.1.1 Договору), а Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику вартість придбаного Товару, вказаного у рахунку чи накладній (п. п. 2.2.1 Договору) та надати Постачальнику довіреність на уповноважену особу, якій доручається прийняти Товар, оформлену за усіма правилами документів бухгалтерської звітності. В довіреності обумовлюється назва та кількість отриманого товару (п. п. 2.2.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. та 4.2. Договору Покупець здійснює попередній розрахунок за Товар шляхом сплати вартості Товару, вказаної в рахунку, на розрахунковий рахунок Постачальника, а ціна договору складає вартість поставленого Товару в національній валюті України за видатковими накладними протягом терміну дії цього договору.

16 липня 2013 року ТОВ "СТЕН" та ТОВ "Тернопільреставрація" уклали Додаткову угоду №1 до Договору поставки №202 від 27.07.2012р., якою дійшли згоди викласти п. 4.1. Договору в наступній редакції: Покупець здійснює розрахунок за Товар шляхом сплати вартості товару, вказаної в рахунку, на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів від дня отримання товару (п. 1 Додаткової угоди) та всі інші умови Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання (п. 2 Додаткової угоди).

На виконання умов Договору №202 від 27.07.2012 року ТОВ "СТЕН", м. Тернопіль поставило відповідачу товарно-матеріальні цінності, а ТОВ "Тернопільреставрація", м. Тернопіль отримало товар на суму 9 265,70 грн., що підтверджується накладними №267 від 10.04.2014р. на суму 710,76 грн., №268 від 10.04.2014р. на суму 960,00 грн., №268/1 від 10.04.2014р. на суму 196,14 грн., №268/2 від 10.04.2014р. на суму 2 640,00 грн., №269 від 10.04.2014р. на суму 4 537,32 грн.,№273/2 від 10.04.2014р. на суму 123,96 грн. та №273/3 від 10.04.2014р. на суму 97,50 грн. з підписом уповноваженої особи відповідача на накладній.

Уповноваженою особою відповідача на отримання товару виступала гол. Бухгалтер Бутницька Наталія Михайлівна згідно Довіреності №14 від 10.04.2014 року.

Станом на час подання позову до суду ТОВ "Мережа", м. Тернопіль відповідачем заборгованість в сумі 9 265,70 грн. не погашена.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

29 серпня 2014 року позивачем ТОВ "СТЕН" надіслано на адресу ТОВ "Тернопільреставрація" Претензію №459 про сплату заборгованості за договором упродовж 30 календарних днів з дня отримання претензії, яка залишена відповідачем без відповіді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕН", м. Тернопіль визначило предметом позову стягнення з відповідача ТОВ "Тернопільреставрація" боргу саме в сумі 9 265,68 грн. Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, зокрема: Актом звірки розрахунків з контрагентом ТОВ "Тернопіреставрація" станом на 26.06.2014р., підписаний та скріплений відтиском мокрої печатками обох сторін, та є такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 10 липня 2014 року №6) зазначено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснення боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Отже, відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю " Тернопільреставрація" зобов'язана була оплатити отриманий товар після прийняття товаророзпорядчих документів (накладної).

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦУК України).

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.4. Договору сторони встановили, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до п. 4.1. даного договору Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу та разовий штраф у розмірі 25 % від неоплаченої суми за отриманий Товар.

Законом України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку ТОВ "СТЕН", м. Тернопіль останнє просить суд стягнути з відповідача пеню в періоди з 18.04.2014 року по 16.07.2014 року та з 17.07.2014р. по 13.10.2014р., яка складає 987,60 грн.

Зазначена позивачем до стягнення пеня в розмірі 987,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму ВГСУ від 10 липня 2014 року №6) зазначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтованому відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Розглянувши представлений розрахунок, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2 316,40 грн. - 25% штрафу, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до розрахунку ТОВ "СТЕН", м. Тернопіль останній просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції , що складає 824,60 грн. за період з травня 2014 року по вересень 2014р.

Розглянувши представлений розрахунок, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 824,60 грн. грн. індексу інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до розрахунку ТОВ "Стен", м. Тернопіль згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача 3% річних складає 136,80 грн.

Зазначена позивачем сума до стягнення 3% річних в розмірі 136,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Мережа" ґрунтуються на вимогах чинного законодавства,підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до задоволення частково.

Відшкодування судового збору покладається судом на відповідача: ТОВ "Тернопільреставрація", згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,202,232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11,207, 241,546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільреставрація", м. Тернопіль, вул. М.Шептицького, 1 офіс 36, ідентифікаційний код 36067892 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕН" , м. Тернопіль, вул. Текстильна, 30а, ідентифікаційний код 31594297 - 9 265,70 грн. основного боргу; 987,60 грн. - пені; 824,60 грн. - індексу інфляції; 134,80 грн. - 3% річних, 2 316,40 грн. - 25% штрафу, 1 827,00 грн. в повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.Є. Півторак