Рішення

від 15.12.2014 по справі 922/4597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/4597/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрей Голд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет", м. Харків про стягнення 6 501,90грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 501,90грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 116312 від 16.03.2012р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи проводити за відсутності його представника за наявними у справі документами. Позивач також зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про дату, час та місце розгляду справи була направлена на юридичну адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.10.14р. Зазначена ухвала підприємством зв'язку на адресу господарського суду Харківської області не повернута, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що позивач на вимогу суду не подав суду в обґрунтування своїх вимог належні і допустимі докази, тому розгляд справи судом здійснюється виключно за наявними у справі доказами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України..

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

16.03.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрей Голд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет" (відповідач) було укладено договір поставки № 116312 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити товари та/або продукцію відповідача, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.

Ціни на товар та його асортимент зазначаються в специфікації (додаток № 1 до договору), та/або в накладних, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Позивач зобов'язався здійснювати поставку товару на умовах DDP за правилами "Інктермс-2000р. за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 134-б (п.4.1 договору).

У п.6.2 договору сторони погодили умови оплати за поставляємий за договором товар, а саме: відповідач зобов'язався оплачувати отриманий товар в строк 21 день з моменту його поставки.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З наданих до матеріалів справи документів судом вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 35 628,84грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

- № РН-00000346 від 05.04.2012р. на суму 2 248,20грн.;

- № РН-0000417 від 20.04.2012р. на суму 1 755,36грн.;

- № РН-0000444 від 26.04.2012р. на суму 1 277,28грн.;

- № РН-000523 від 17.05.2012р. на суму 1 173,96грн.;

- № РН-000549 від 25.05.2012р. на суму 1 624,32грн.;

- № РН-000670 від 05.07.2014р. на суму 1 516,32грн.;

- № РН-000688 від 12.07.2012р. на суму 979,20грн.;

- № РН-000704 від 26.07.2012р. на суму 1 884,96грн.;

- № РН-000872 від 17.09.2012р. на суму 2 116,80грн.;

- № РН-000903 від 20.09.2012р. на суму 970,92грн.;

- № РН-000965 від 04.10.2012р. на суму 1 010,88грн.;

- № РН-001278 від 19.12.2012р. на суму 1 850,76грн.;

- № РН-001076 від 01.11.2012р. на суму 609,12грн.;

- № РН-00017 від 10.01.2013р. на суму 767,52грн.;

- № РН-000272 від 25.03.2013р. на суму 1 624,68грн.;

- № РН-000532 від 10.06.2013р. на суму 2 658,24грн.;

- № РН-000668 від 07.08.2013р. на суму 2 810,88грн.;

- № РН-000830 від 09.10.2013р. на суму 234,00грн.;

- № РН-000861 від 29.10.2013р. на суму 2 194,92грн.;

- № РН-0000009 від 10.01.2014р. на суму 2 627,64грн.;

- № РН-0000043 від 20.01.2014р. на суму 943,20грн.;

- № РН-0000095 від 07.02.2014р. на суму 564,84грн.;

- № РН-0000154 від 11.03.2014р. на суму 1 218,24грн.;

- № РН-0000226 від 18.04.2014р. на суму 966,60грн., оформленими належним чином та наявними у справі.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

З наданих позивачем доказів, судом встановлено, що відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 29 648,70грн., що підтверджується копіями банківських виписок наявних в матеріалах справи.

Позивачем також надано суду копії накладних, відповідно до яких відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 2 478,12грн. Факт повернення товару підтверджується належним чином оформленими накладними, наявними у справі, а саме:

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 12783 від 07.12.2012р. на суму 999,60грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 4187 від 26.03.2013р. на суму 16,56грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 4188 від 26.03.2013р. на суму 20,88грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 4186 від 26.03.2013р. на суму 99,36грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 8107 від 04.06.2013р. на суму 66,24грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 10862 від 31.07.2013р. на суму 167,04грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 10863 від 31.07.2013р. на суму 50,76грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 10864 від 31.07.2013р. на суму 62,64грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 11147 від 31.07.2013р. на суму 41,76грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 13292 від 01.10.2013р. на суму 70,56грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 13293 від 01.10.2013р. на суму 298,08грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 16621 від 30.12.2013р. на суму 20,88грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 16622 від 30.12.2013р. на суму 16,56грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 23743 від 19.06.2014р. на суму 49,68грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 23985 від 19.06.2014р. на суму 314,64грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 23986 від 19.06.2014р. на суму 83,52грн.;

- видатковою накладною (повернення) постачальнику № 23987 від 19.06.2014р. на суму 99,36грн.

Таким чином, враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар та часткове повернення позивачу товару, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за наявними у справі документами складає 3 502,02грн. та підтверджується належними доказами.

В матеріалах справи також міститься накладна на повернення товару № 13294 від 01.10.2013р. на суму 99,36грн., відповідно до якої відповідач повернув позивачу товар, який було отримано ним за видатковою накладною № РН-000198 від 01.03.2013р.

Оскільки видаткова накладна № РН-000198 від 01.03.2013р. не є предметом позову у даній справі суд не враховує накладну на повернення товару № 13294 від 01.10.2013р. в рахунок зменшення суми, на яку був поставлений товар за видатковими накладними, які є предметом позову у даній справі.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що позивач документально не підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 6 501,90грн., наданими позивачем доказами підтверджується сума боргу лише в розмірі 3 502,02грн., докази сплати відповідачем заборгованості на вказану суму в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 3 502,02грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам надати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень у разі їх наявності. Сторони цим правом не скористались, а тому суд вирішував спір виключно на підставі доказів, що наявні у матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позову до суду, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із викладеного та враховуючи те, що спір доведено до суду з вини відповідача та мінімальна сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1 827,00грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу суму судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор Маркет", код ЄДРПОУ 37658078 (61044, м. Харків, пр-т Московський, 257, р/р 26002035536980 в Філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Харкова, МФО 350697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрей Голд", код ЄДРПОУ 37311935 (02232, м. Київ, пр-т Маяковського, 68, офіс 233, р/р 26009210187905 в АТ "ПроКредитБанк", МФО 320984) - 3 502,02грн. основного боргу, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 999,88грн. відмовити.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк