Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/15818/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15818/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2014 року №0003032208 та від 24.02.2014 року №003042208, податкової вимоги від 09.07.2014 року №13669-25, рішення від 12.08.2014 року №770/26-59-25-01-14, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2014 року №0003032208 та від 24.02.2014 року №003042208, податкової вимоги від 09.07.2014 року №13669-25, рішення від 12.08.2014 року №770/26-59-25-01-14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 05 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд»» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Трей-Лаб», приватним товариством «Вега-Сервіс-2009» за період з 01.01.2010 року по 31.2.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд»»:

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198; пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період вересень 2011-грудень 2012 років на суму 13470,00 грн. та завищення суми залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду (грудень 2012 року) в сумі 1149,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 15833,00 грн. за період ІІ-IV квартали 2011-2012 роки.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 28.01.2014 №251/22-08/36197803 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 №0003032208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 18401,00 грн., у тому числі: 15833,00 грн. - основний платіж, 2568,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та від 24.02.2014 №003042208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16838,00 грн., у тому числі: 13470,00 грн. - основний платіж, 3368,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вирішуючи спір на користь позивача, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини по справі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Лаб» (підрядник) укладено договір від 30.09.2011 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виготовляти алюмінієві та металеві конструкції, а також виконувати будівельні монтажні роботи, а замовник зобов'язується оплачувати виготовлені конструктивні «вироби» та «монтажні роботи».

В підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору від 30.09.2011 року; технічних завдань до названого договору; видаткової накладної №РН-0000013 від 07.10.2011 року; рахунків-фактури №СФ-0000123 від 30.09.2011 року, №СФ-0000047 від 26.01.2012 року, б/н від 17.04.2012 року, №СФ-0000035 від 18.01.2012 року; акту №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2012 року; акту №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.02.2012 року; акту №ОУ-0000140 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.04.2012 року; податкових накладних №64 від 30.09.2011 року, №7 від 18.01.2012, №9 від 26.01.2012 року, №1 від 17.04.2012 року; виписок з поточного банківського рахунку про оплату товару згідно договору.

На підтвердження факту подальшого використання в своїй господарській діяльності товару та послуг позивачем були надані копії первинних документів (актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, рахунків-фактури) щодо підтвердження руху активів в процесі здійснення господарської діяльності по ланцюгу.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» (замовник) та приватним підприємством «Вега-Сервіс 2009» (підрядник) укладено договір від 25.07.2012 року №2507-02, відповідно до якого підрядник зобов'язується надавати технічне обслуговування та ремонт захисних світлопрозорих огороджень (дверей та алюмінієвих конструкцій), а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

В підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору від 25.07.2012 року №2507-02; технічного завдання до договору №2507-02 від 25.07.2012 року; акту №ОУ-0000013 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.07.2012 року; податкової накладної №44 від 25.07.2012 року; виписки с поточного банківського рахунку про оплату робіт.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з положень ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 цього ж Закону та пунктів п.2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинний документ повинен мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій та одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу (значимість).

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою господарською операцією.

У той же час, у разі підписання первинного документу (податкової накладної) не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано підпис уповноваженої особи.

При цьому, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Колегією суддів, встановлено, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Лаб» і Приватним підприємством «Вега-Сервіс» вказано на протокол допиту свідка та ухвалу Подільського районного суду м. Києва у кримінальному провадженню №758/8076/13-к, відповідно до якої громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були передані на поруки трудовому колективу, а кримінальне провадження відносно них закрито.

Судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що первинні документи не підписувались громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, крім того до керівного складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Лаб», приватного підприємства «Вега-Сервіс» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не входять, а зазначені підприємства звітували перед органами державної податкової служби.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки 23 грудня 2014 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції колегією суддів було досліджено надані 23.12.2014 року податковим органом докази.

Так, колегія суддів бере до уваги ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02.08.2013 року по справі №758/8076/13-к, яка набрала законної сили 10.08.2013 року, в якій зазначено що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обвинувачувалися в тому, що своїми діями, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), зокрема: ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) та ТОВ «Трейд-Лаб» (код ЄДРПОУ 37227110), з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, а також, підроблення документів, які видаються та посвідчуються підприємством, надають права та звільняють від обов`язків, а саме: первинних документів бухгалтерського, податкового обліку, документів фінансово-господарської діяльності про проведені господарські операції з продажу (придбання) товарів, виконання робіт, надання послуг в адресу вказаних в підозрі суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки без фактичного здійснення господарських операцій, з метою використання їх як підроблювачем, так і іншою особою та їх збут, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вказані особи вчинили злочини, передбачені ч. 2 ст. 205 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» №4025-VI від 15.11.2011 року), ч.3 ст.358 КК України (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» №3207-VI від 07.04.2011 року), визнали вину у вчинених злочинах, проте, звільнені від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.47 КК України, тобто, як осіб, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялися, з передачею їх на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Тобто, зазначене рішення свідчить про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 створили фіктивні підприємства, зокрема, ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) та ТОВ «Трейд-Лаб» (код ЄДРПОУ 37227110), з метою прикриття незаконної діяльності та визнали вину у вчинених злочинах.

Крім того, представником податкового органу в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції звернуто увагу колегії суддів на те, що за договором від 30.09.2011 року у акті №ОУ-0000007, №ОУ-0000002 №ОУ-0000140, в податковій накладній від 18.01.2012 року №7, від 26.01.2012 року №9, від 17.04.2012 року №1, підписано зі сторони TOB «Трейд Лаб» - ОСОБА_5

Так, відповідно до протоколу допиту ОСОБА_5 від 21.08.2012 року, останній пояснив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду і до діяльності TOB «Трейд-Лаб» не має ніякого відношення, крім того перереєстрація даного підприємства на ОСОБА_5 відповідно до його показань здійснювалась із середини лютого 2012 року, що унеможливлює, підписання ним первинних документів у січні 2012 року.

Крім того, за вказаним договором усі первинні документи не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема акти прийняття-здачі робіт не містять місця їх складання, видаткові накладні також не містять інформації про місце складання, не ідентифікують особу зі сторони постачальника, що приймала участь у здійсненні господарської операції. TOB «Трейд-Лаб» має Стан 8, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, представником податкового органу звернуто увагу колегії суддів на те, що відповідно до звітності TOB «Трейд-Лаб», наданої податковим органом, у підприємства відсутні можливості для ведення господарської діяльності, в силу відсутності обладнання, устаткування, приміщень, персоналу, транспорту (також підтверджується інформацією із АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України), крім того підприємство навіть не декларувало витрати, що пов'язані із обслуговуванням підприємства, а також інших витрат, що безпосередньо пов'язані із виготовленням та наданням товару за договором із позивачем.

Окрім вище перелічених доказів представником податкового органу було надано до суду апеляційної інстанції роздруковані скріншоти стосовно того, що на ПП «Вега-сервіс 2009» (код ЄДРПОУ 36438654) працювала лише одна особа, ТОВ «Трейд-Лаб» податковий розрахунок за формою 1ДФ не надавало, окрім того, вказані підприємства податкові зобов'язання не сплачували.

Разом з цим, згідно наданих скріншотів сформованих та роздрукованих за допомогою АІС «Податковий блок» свідоцтва платників податків на додану вартість ТОВ «Трейд-Лаб» та ПП «Вега-сервіс 2009» були анульовані менш як через два місяці після укладення вказаних правочинів.

Отже, з урахуванням наданих представником податкового органу доказів надані позивачем документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи не підписані особою, яка належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сам факт наявності у платника податків податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування податкового кредиту, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 року №568/11/13-10).

Правова позиція Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до частини першої ст.244-2 кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналізуючи наведені правові положення чинного законодавства, враховуючи висновки податкового органу щодо оспорюваних фінансово-господарських операцій, якими не встановлено реальності (товарності) здійснення останніх, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Алекс-Капітал-Буд» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва скасуванню.

Керуючись ст.ст.160, 167, 200, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Алекс-Капітал-Буд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2014 року №0003032208 та від 24.02.2014 року №003042208, податкової вимоги від 09.07.2014 року №13669-25, рішення від 12.08.2014 року №770/26-59-25-01-14 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 24.12.2014 року.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

О.Є.Пилипенко

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.