Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/22463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/22463/14 11.12.14 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» про                     стягнення 346  264,26 грн.                                                                                  Суддя Нечай О.В.                                                                        Представники сторін: від позивача:           не з'явився від відповідача:           не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (далі - відповідач) про стягнення 140  000,00 грн. основного боргу, 33  318,00 грн. інфляційних втрат, 3  956,69 грн. трьох відсотків річних, 18  989,57 грн. пені та 150  000,00 грн. штрафу, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за Договором поставки товарів та виконання робіт № 430 від 03.10.2013 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/22463/14, розгляд справи призначено на 19.11.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи. Представник позивача в судове засіданні 19.11.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 20.10.2014р. позивач не виконав. Представник відповідача в судове засідання 19.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою господарського суду від 19.11.2014 р. відкладено розгляд справи № 910/22463/14 на 11.12.2014 р. та повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 20.10.2014 р.            10.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвал суду, які залучено до матеріалів справи. У судове засідання 11.12.2014 р. представники сторін не з'явилися.           Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,                                                                         ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕРА АПП» (далі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесис» (далі – відповідач, покупець) було укладено Договір поставки товарів та виконання робіт № 430 від 03.10.2013 р. (далі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (далі – товар), зазначений в специфікації № 1 до даного договору (додаток № 1 до Договору), та виконати роботи по запуску і налагоджуванні товару у відповідності до специфікації запуско-налагоджувальних робіт, додаток № 1 до Договору (надалі – роботи), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у відповідності до умов Договору. Згідно з п. 3.1. Договору вартість товару і виконання робіт за даним договором складає 1  500  000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 250  000,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок продавця, зазначений в договорі або рахунку-фактурі. У відповідності до п. 3.2. Договору оплата за договором здійснюється трьома грошовими переказами: -          перший грошовий переказ покупець здійснює протягом 10-ти банківських днів з дня підписання договору сторонами. Покупець оплачує продавцю частину вартості товару – 900  000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 150  000,00 грн.; -          другий грошовий переказ за товар у розмірі 300  000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 50  000,00 грн. покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів по факту готовності РУ-04кВ до відвантаження, про що продавець повідомляє покупця за допомогою факсимільного зв'язку чи електронною поштою; -          третій грошовий переказ за товар у розмірі 300  000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 50  000,00 грн. покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами видаткових накладних на товар та акту виконання запуско-налагоджувальних робіт. Згідно з п. 3.4. Договору датою оплати товару та робіт є дата надходження відповідних грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця. Пунктом 6.4. Договору визначено, що за несвоєчасне виконання сторонами грошових зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 14 % від суми договору. Згідно з п. 6.7. Договору за порушення строків оплати товару покупцем більше 22-х календарних днів від дати визначеної умовами договору, покупець зобов'язаний оплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від суми договору. У відповідності до пунктів 9.1. та 9.3. Договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Позивач у своєму позові пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав. В обґрунтування позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені копії, підписаних та скріплених печатками сторін, видаткової накладної № 6 від 31.12.2013 р. на суму 1  476  000,00 грн., довіреності на отримання матеріальних цінностей № 855 від 27.12.2013 р., акту надання послуг № 1 від 01.01.2014 р. на суму 24  000,00 грн., картки рахунку 361 за період з січня 2013 р. до вересня 2014 р.   12.02.2014 р. позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1 від 12.02.2014 р.) з вимогою протягом 7-ми календарних днів з дня отримання даної претензії погасити заборгованість за Договором. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за Договором виконав частково на суму 1  360  000,00 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 140  000,00 грн. Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару та виконаних робіт за Договором не виконав неналежним чином. Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав. 10.12.2014 р. позивач надав суду в якості доказів оплати відповідачем основного боргу виписки з банківського рахунку, з яких вбачається, що в період з 09.10.2014 до 05.12.2014 р. відповідач на виконання Договору сплатив позивачу суму коштів в розмірі 60  000,00 грн. Судом встановлено, що заборгованість у розмірі 20  000,00 грн. було погашено відповідачем 09.10.2014 р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 16.10.2014 р. Враховуючи вищенаведене, у позивача були відсутні правові підстави для заявлення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в розмірі 20  000,00 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 20  000,00 грн. Крім того, судом встановлено, що основний борг за Договором у розмірі 40  000,00 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, 18.11.2014 р. та 05.12.2014 р. Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 40  000,00 грн. основного боргу за Договором підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору. Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 80  000,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором у розмірі 80  000,00 грн. підлягають задоволенню. Позивач просить суд також стягнути з відповідача 33  318,00 грн. інфляційної складової боргу за період з 07.02.2014 р. до 30.09.2014 р. та 3  956,69 грн. трьох відсотків річних за період з 07.02.2014 р. до 30.09.2014 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором. Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця – червня. Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 33  318,00 грн. інфляційної складової боргу за період з 07.02.2014р. до 30.09.2014 р. та 3  956,69 грн. трьох відсотків річних за період з 07.02.2014 р. до 30.09.2014 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача 18  989,57 грн. пені за період з 01.04.2014р. до 30.09.2014 р. та 150  000,00 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором. Пунктом 6.4. Договору визначено, що за несвоєчасне виконання сторонами грошових зобов'язань, передбачених даним договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 14 % від суми договору. Згідно з п. 6.7. Договору за порушення строків оплати товару покупцем більше 22-х календарних днів від дати визначеної умовами договору, покупець зобов'язаний оплатити продавцю штраф у розмірі 10 % від суми договору. Статтею  611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня. Оскільки позивач при розрахунку пені припустився арифметичних помилок, то суд здійснив власний розрахунок пені, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 18  529,30 грн. пені за період з 01.04.2014 р. до 30.09.2014 р. Крім того, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 150  000,00 грн. штрафу. За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,                                                                                     ВИРІШИВ: 1.          Провадження у справі № 910/22463/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 32960748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 23-А, ідентифікаційний код: 37642650) 40  000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. припинити.      2.          В іншій частині позов задовольнити частково. 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 32960748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 23-А, ідентифікаційний код: 37642650) 80  000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 529 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 30 коп. пені, 150  000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 33 318 (тридцять три тисячі триста вісімнадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 3 956 (три тисячі дев'ятсот  п'ятдесят шість) грн. 69 коп. трьох відсотків річних. 4.          В іншій частині позову відмовити. 5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, ідентифікаційний код: 32960748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА АПП» (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 23-А, ідентифікаційний код: 37642650) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 516 (шість тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 08 коп.           Повне рішення складено 16.12.2014 р.     Суддя                                                                                               О.В. Нечай