Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/14009/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14009/14 17.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп»

про стягнення 67 450, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Чубаров Д.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про стягнення заборгованості за надані послуги по внутрішньому перевезенні вантажу автомобільним транспортом у розмірі 67 450, 00 грн. за договором про транспортно-експедиційне обслуговування № 1306-1 від 03.01.2013 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/14009/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані його представником, про що свідчить підпис останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.12.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» укладено договір № 1306-1 на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого позивач зобов'язався на замовлення відповідача надавати послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п. 2.1.5. договору позивач зобов'язаний з прибуттям автотранспорту в кінцевий пункт призначення, протягом п'яти робочих днів після здійснення перевезення передати відповідачу всі належним чином оформлені документи.

Відповідно до п. 4.2. договору для оплати послуг позивач має протягом п'яти робочих днів після здійснення перевезення надати (надіслати поштою) відповідачу оригінали документів, оформлені відповідно до чинного законодавства України: товарно-транспортну накладну з відміткою про одержання вантажу, додаток до товарно-транспортної накладної, податкову накладну; видаткову накладну на продукцію; видаткову накладну на піддони; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей; акти на бій продукції (за наявності).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.5. договору оплата послуг відповідач здійснює в тридцяти денний термін після отримання всіх вищевказаних документів. У випадку неподання позивачем будь-якого з документів, або подання його з помилками чи оформленого неналежним чином, відповідач має право затримати оплату послуг позивача на стільки днів, на скільки днів позивач затримає передачу документів.

Договір, відповідно до п.п. 6.2., 6.3., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. та може бути пролонгований за згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткового угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія» надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі разових заявок на обслуговування, складених відповідно до умов договору № 1306-1 від 03.01.2013 р.

При цьому, з наявних у справі актів здачі-прийняття робіт вбачається, що позивачем надано послуги за договором № 1306-1 від 03.01.2013 р. на загальну суму 69 100, 00 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 650, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором № 1306-1 від 03.01.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 67450, 00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 1306-1 від 03.01.2013 р, приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а також враховуючи, що разом з позовною заявою на адресу відповідача були направлені документи, що підтверджують отримання вантажу в кінцевому пункті призначення, що відповідно до п. 4.3. договору № 1306-1 від 03.01.2013 р. є передумовою оплати послуг з перевезення, суд дійшов висновку, що строк оплати є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажу у розмірі 67 450, 00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (03134, м. Київ, вул. Жмеринська, 30, код ЄДРПОУ 30221264), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Місія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 26, код ЄДРПОУ 36998780) заборгованість у розмірі 67 450, 00 (шістдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) грн. та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.12.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.